» ПОПЕРЕДИМО БІДУ

Зима — чудова пора відпочинку для малечі. Скількі радощів вона приносить!
Перший сніжок несе не тільки радість, але й небезпеку, особливо на дорозі.
Снігопади, замети, слизька дорога, обмежена видимість, короткий світловий день — ось далеко не повний перелік особливостей зимової вулиці. Саме тому необхідно навчити кожну дитину правил поведінки на вулицях та дорогах в зимову пору року.
Якщо йде сніг, він заліплює очі пішоходам, заважає огляду дороги, різко погіршує видимість. Водіям теж стає гірше видно дорогу, видимість скорочується.
Отже, потрібно бути вкрай уважним, спочатку обов’язково зупинитися і, лише переконавшись у тому, що поблизу немає транспорту, переходити проїжджу частину. Насамперед зверніть увагу дитини на обмежену видимість і слизьку дорогу. Потрібно, щоб дитина зрозуміла, що треба бути вкрай уважними і стежити за дорогою. Кучугури звужують проїжджу частину дороги. Перехід через ці замети помітно ускладнюється. По суті, вони стають ще однією «пасткою» на дорозі. Якщо машина стоїть і вона занесена снігом, це теж «пастка». Треба бути дуже обережним і перш, ніж вийти з-за замету на дорогу, висунутися буквально на півкорпусу і переглянути її в усі боки. При переході проїжджої частини дороги краще почекати, поки на дорозі не буде проїжджаючих машин. У жодному разі не бігти через проїжджу частину, навіть на переході! Переходити кроком і бути уважним.
На слизькій дорозі гальмівний шлях автомобіля значно збільшується. Крім того, зростає ймовірність заносу машини на слизькій дорозі. Що ж потрібно зробити дитині? Звичайну (літню) безпечну для переходу відстань до машини потрібно збільшити, і в кожній конкретній ситуації — бути вкрай уважними, реально визначитися, як краще переходити проїзну частину.
Будьте уважні, знаходячись поблизу машини на слизькій дорозі. У цьому випадку важко оцінити, з якою швидкістю вийде з пробуксовки. Тому, розраховуючи перейти дорогу недалеко від машини, треба пам’ятати, що в будь-який момент автомобіль може різко вирватися зі снігового полону в будь-який бік.
У відлигу на дорозі з’являється вода, дитина може впасти, адже їй не видно, що під водою є лід. Та ж ситуація й зі снігом. Сніг ліг на лід — така ж історія. Тому кожен крок потрібно перевіряти. Яскраве сонце, як не дивно, теж перешкода. Яскраве сонце і білий сніг створюють ефект відблисків, людина як би «осліплюється». Тому потрібно бути вкрай уважними. Згадайте про необхідність уважно стежити за прогнозом погоди, щоб правильно одягнути дітей, відповідно за градусником на вулиці вибрати одяг і взуття.
Дуже серйозне питання — колір одягу дитини. Взимку, коли світловий день різко скорочується, одяг дітей повинна бути яскравим, мати світловідбиваючі смуги, особливо у молодших дітлахів. Зверніть увагу на те, що верхній одяг з капюшоном помітно обмежує поле зору. А значить, якщо дитині потрібно переходити дорогу, не треба надягати на неї капюшон, або нехай поруч йде дорослий. Якщо на дитині багато одягу, її рухи обмежені. Взуття має бути зручним і мати неслизьку, ребристу підошву. Взагалі виходити треба з того, що взимку небезпечним може бути все і тому потрібна додаткова увага.
З категоричною забороною нагадуємо батькам: не можна везти дітей на санчатах через проїжджу частину. Слід дитину з санчат зняти, санчата взяти в руки, і тільки так продовжувати рух. Необхідно роз’яснювати дітям вашу категоричну заборону катання на лижах, санчатах, ковзанах поблизу проїжджої частини, поясніть дітям, де можна грати і займатися зимовими видами спорту.
Пам’ятайте, що ковзанка на тротуарі або на пішохідних доріжках може призвести до серйозних травм. Вибирайте безпечне місце для ігор і розваг: майданчик біля будинку, дитячий парк, тобто все, що знаходиться далеко від проїжджої частини.
Запам’ятайте: ваша безпека і безпека ваших дітей залежить від вас!!
Забави на ковзанах, лижах, санчатах! Тому усі ми із задоволенням зустрічаємо цю пору року, іноді забуваючи про небезпеку, яку може приховувати лід, а саме тонкий лід.
Щоб ні з ким не трапилося лиха, потрібно обережно поводитись на льоду. Найбільш небезпечна крига – перша та остання, адже така крига ще надзвичайно тонка, неміцна і не витримує маси навіть маленької дитини .Ця інформація досить цікава: лід блакитного кольору – найміцніший, а білого — значно слабший.
Для однієї людини безпечним вважається лід синюватого або зеленуватого відтінку, товщиною більшою за 7 см.
Для групи людей безпечним є лід товщиною не менше, ніж 15 см. При пересуванні декількох людей по льоду треба йти один за одним на відстані.
При масовому катанні на ковзанах лід має бути товщиною не менше, ніж 25 см.
Перш ніж ступити на лід водоймища, дізнайся про товщину льодового покриву за допомогою довгої загостреної палиці (плішні) чи іншого подібного предмета, але обов’язково легкого, який ти вільно можеш тримати в руці.
Ніколи не перевіряй товщину льоду ударами ніг!
Під час руху по льоду слідкуй за його поверхнею, обходь небезпечні місця та ділянки з кущами і травою. Особливу обережність проявляй у місцях зі швидкою течією, джерелами, струмками та теплими стічними водами підприємств. Якщо лід недостатньо міцний, негайно зупинися і повертайся назад тим же шляхом, роблячи перші кроки без відриву від його поверхні.
Спробуємо з’ясувати, що трапляється з людиною, яка опинилася в холодній воді
У людини в крижаній воді перехоплює дихання, голову ніби здавлює залізний обруч, серце скажено б’ється. Щоб захиститися від смертоносного холоду, організм включає захист – починається сильне тремтіння. За рахунок цього організм зігрівається, але через деякий час і цього тепла стає недостатньо. Коли температура шкіри знижується до 30 градусів, тремтіння припиняється і організм дуже швидко охолоджується. Дихання стає все рідше, пульс сповільнюється, тиск падає. Смерть людини, що несподівано опинилася в холодній воді, наступає найчастіше через шок, що розвивається протягом перших 5–15 хвилин після занурення у воду або порушення дихання.
У випадку, якщо ти все ж провалилися під лід:
не піддавайся паніці, утримуйся на плаву, уникаючи занурення з головою;
клич на допомогу;
намагайся вилізти на лід, широко розкинувши руки,наповзаючи на його край грудьми і почергово витягуючи на поверхню ноги;
намагайся якомога ефективніше використати своє тіло, збільшуючи ним опорну площу;
вибравшись на лід, перекотися і відповзай в той бік, звідки ти прийшов, де міцність льоду вже відома.
Далі тобі необхідно переодягнутися. Якщо сухого одягу під руками не виявилось, треба викрутити мокрий і знову одягнути його. Щоб зігрітися, виконуй будь-які фізичні вправи. Можна розтертися сухою вовняною тканиною, потім необхідно сховатися в захищеному від вітру місці, добре укутатися, по можливості випити чогось гарячого.
Звичайно, треба завжди намагатися врятувати людині життя почесно, але перш ніж кинутися до того, хто провалився, тобі необхідно:
покликати (якщо це можливо) на допомогу дорослих;
знайти предмет, який можна кинути потерпілому (міцну палицю, мотузку, власний пояс, шарф, сумку або рюкзак, якщо вони без речей і мають довгу, міцно пристрочену лямку);
оцінити, наскільки далеко від берега опинився потерпілий, і чи є можливість без перешкод дістатися до нього.
Якщо ти впевнений, що зможеш (чи готовий) врятувати людину, то:
крикни, що ти йдеш на допомогу;
наближайся до ополонки поповзом, широко розкинувши руки;
підклади під себе лижі, дошку, фанеру;
обговори свої дії з постраждалим (домовся про команду, на яку потужним ривком ти будеш його тягнути, а він в цей час намагатиметься виштовхнути тіло на поверхню);
не підповзаючи до самого краю ополонки, подай потерпілому палицю, жердину, лижу, шарф, мотузку, санки чи щось подібне і витягніть його на лід;
витягнувши потерпілого на лід, разом із ним поповзом повертайся назад.
Звичайно, кожний нещасний випадок на льоду є індивідуальним, і розповісти про всі варіанти щодо дій під час порятунку неможливо, але, як показує досвід, найголовніше не панікувати і правильно оцінити обстановку.
Отже, будь обережним, не ризикуй своїм життям!
Не виходь на лід без дорослих

«Безпека дошкільників-турбота дорослих»

«Наше завдання полягає не в тому, щоб зробити себе необхідним дітям, а навпаки, в тому, щоб допомогти їм навчитися, по можливості швидше, обходитися без нас.» Конраді

Шановні батьки!

Суспільство вкрай стурбоване станом травмування та загибелі дітей. За статистичними даними щорічно гине величезна кількість дітей в наслідок аварій, утоплення, удушення, у вогні. Лише вдумайтеся: в середньому щодня в нашій країні через нещасні випадки гине чотири дитини, щотижня – одна школа втрачає клас дітей, щороку, в мирний час – країна втрачає півтори тисячі юних громадян! Нещастя стається саме тоді, коли діти залишаються напризволяще, де небезпека чатує на кожному кроці: вдома – коли працюють електропобутові прилади та є вільний доступ до сірників та запальничок, вибухонебезпечних предметів, хімічних речовин; на вулиці – в умовах стрімкого потоку транспорту; під час відпочинку у лісі, горах, біля водойм. Діти стають заручниками обставин, а їх легковажне ставлення до вогню, води, незнання елементарних правил безпеки часто є першопричинами сумних та трагічних наслідків.

Шановні батьки! Звертаємося до Вас з проханням: не залишайте дітей без нагляду, дбайте про власну безпеку та безпеку своїх дітей! Навчайте їх культури поведінки, демонструючи на власному прикладі обережність у поводженні з вогнем, водою, газовими та електричними приладами, різного виду небезпечними речовинами та предметами. Пам’ятайте: безпека ваших дітей залежить тільки від вас самих! Сподіваємося, що тільки у співпраці ми зможемо вирішити основну проблему людства – збереження найціннішого скарбу – життя!

Навчити дітей безпечній поведінці — це означає привчити їх до певного способу життя. У дитини повинен виробитися захисний механізм, який автоматично спрацює в потрібний момент.

Вивчайте літературу, присвячену безпеці дітей. Хоча більшість правил поведінки, що сприяють підвищенню рівня безпеки дітей, загальновідомі, проте корисно дізнатися думку з цього приводу людей, які професійно займаються цією справою: психологів, педагогів, співробітників міліції.
Враховуйте вік дитини та її особливості. Поки ваш малюк робить свої перші кроки чи знаходиться ще в колясці, ніяким правилам безпечної поведінки його не навчиш. Його життя — повністю в руках батьків, дідусів і бабусь.

Маленькі діти повинні перебувати не просто під наглядом дорослих, а бути постійно у них на виду.

Дитині три-чотири роки. Вона повинна уміти називати частини свого тіла, у тому числі й інтимні; розуміти різницю між «хорошими» і «поганими» дотиками; оцінювати незнайомця; просити дозволу у мами прийняти від когось цукерку. Дітлахи цього віку (або трохи старші) повинні знати свої ім’я, прізвище, адресу, телефон.

Домагайтеся, щоб діти повністю довіряли вам. Ця довіра вкрай важлива. Ніщо не дає так багато для розуміння вашої дитини, як її щирі розповіді, а іноді і крики душі — про її біди, тривоги, сумніви, труднощі, з нею неважко визначити, наскільки дитина вміє орієнтуватися в різних ситуаціях, чи може постояти за себе. Тому як би ви не були зайняті, не відмахуйться від дитини, якщо вона хоче з вами поділитися. Навіть малюк зі своїм лепетом має право бути вислуханим.

Якщо дитина намагається заговорити з мамою чи батьком про щось, що її хвилює, відштовхнути його своєю байдужістю — непрощенна помилка, яка може дорого обійтися і дитині, і батькам. Навпаки, потрібно вміти викликати дітей на розмови. Під час таких бесід «по душам» доречно згадати випадки зі свого дитинства. Діти зазвичай дуже жваво відгукуються на такі спогади: виявляється, моя мама була такою ж маленькою, як і я, і з нею теж траплялися різні «страшні» історії.

Якщо вам стало відомо, що дитина поступила правильно в скрутних обставинах, треба обов’язково похвалити її. Це допоможе їй бути більш упевненою в подальшому. Якщо дитина поступила неправильно, не потрібно кричати, лаяти її — спокійно поясніть допущену помилку і розкажіть про можливі наслідки.

Лише маючи постійний контакт з дитиною, можна судити про те, якою мірою вона потребує вашої опіки, наскільки їй можна довіряти, надавати «свободу» (залишати одною в будинку, просити сходити в магазин, дозволити з’їздити до товариша і т. д.)

Тут потрібно враховувати ще одну обставину: якщо дитина не мала контакту з батьками, не довіряля їм, вона шукає розуміння, душевної участі у інших людей і в інших місцях. Цим дуже часто користуються злочинці, граючи роль «добрих» дядьків.

Не залякуйте! Чи будь-яку кримінальну інформацію можна повідомляти дітям? Зрозуміло, ні. Фахівцями давно помічено, що спроби батьків убезпечити дитину від злочинних посягань, розповідаючи їй страшні історії, іноді призводять до зворотного результату — ваш малюк у складній небезпечної ситуації стає більш вразливим, оскільки викликаний в нього страх настільки паралізує його, що він не в змозі що-небудь самостійно зробити.

Страх пригнічує інтуїцію дитини, «змазує» інстинктивно правильну реакцію. Тому якщо дітям і повідомляється та чи інша кримінальна інформація, то її потрібно виразити в словах, які б не травмували маленької людини, особливо якщо вона з розвиненою уявою і вразливою психікою.

Мета «безпечного» виховання — вселити дитині впевненість у її можливостях, в тому, що якщо вона буде суворо дотримуватись певних правил поведінки, вона не потрапить в небезпечну ситуацію, а якщо і станеться таке, то знайде з неї вихід.

Займайтеся з дітьми систематично. Навчання безпечній поведінці — це робота на багато років. Тут однією-двома бесідами нічого не досягнеш, а тим більше криком, погрозами або запотиличниками.

Кожна навичка безпечної поведінки відпрацьовується поступово. Перевіряйте, чи засвоїла дитина сказане вами. З’ясовуйте, що виявилося незрозумілим. Вже підкреслювалося, що дотримання правил безпеки повинно бути доведено до автоматизму. Тільки тоді гарантується безпека дитини.

Використовуйте найрізноманітніші форми навчання. Для самих маленьких — це ігри з ляльками (лялька загубилася, ляльку хоче відвезти чужий дядько на машині і т.д.). Для дітей старшого віку — розігрування відповідних сценок (і вдома, і на вулиці), розповіді про дітей, які правильно вели себе в небезпечній ситуації, питання: «А як ти вчиниш, якщо …», згадані розповіді-спогади.

Будьте прикладом для своїх дітей. Всі ваші зусилля можуть бути зведені нанівець, якщо ви самі в повсякденному житті нехтуєте правилами безпечної поведінки. Якщо ви перш ніж відкрити двері, не заглядаєте в очко, то навряд чи це буде робити і ваша дитина.

Проявляйте участь до чужих дітей. Якщо ви стали мимовільним свідком небезпечної ситуації, в яку потрапила та чи інша дитина (вона загубилася, її кудись насильно ведуть, саджають в машину і т. д.), не будьте байдужим. Є фізична можливість рішуче втрутитися — дійте! Якщо немає такої можливості — запам’ятайте прикмети підозрілих осіб, номер автомашини, напрямок руху і негайно повідомте до міліції.

Сьогодні ви допомогли чужій дитині, завтра хтось інший так само рішуче і мужньо буде діяти і врятує вашого.

Пам’ятка для батьків

«Перелік знань і практичних умінь,

які має засвоїти дитина з метою застосування у різних екстремальних умовах»

Головним скарбом життя є здоров’я, і щоб його зберегти,

треба багато знати

Авіценна

Завжди було дуже важливим навчити дітей безпечно поводитися в повсякденному житті. Нині ж, коли діти стали більш розкутими, вільно користуються сучасною побутовою технікою, електронними іграшками і приборами, такі знання особливо актуальні.

Природно, що в екстремальних ситуаціях дитина поводиться так, як її навчили. Якщо ж відповідних знань та навичок немає й дитина не вміє приймати доцільні рішення, небезпечна для неї ситуація може призвести до трагічних наслідків.

Ситуація

«Один удома»

Дитина не повинна відчиняти двері квартири, будинку незнайомим особам, коли вона одна вдома.
Дитина не повинна надавати по телефону інформацію незнайомим чи малознайомим людям щодо відсутності вдома дорослих, натомість варто сказати неправду, наприклад: «Мама не може зараз зняти слухавку, бо приймає ванну», «Мама на хвилинку вийшла до сусідки» тощо.
Дитина повинна вміти викликати міліцію, пожежників, швидку допомогу як зі стаціонарного, так і з мобільного телефону.
У випадку, коли незнайомі люди ламають двері чи в інший спосіб намагаються проникнути в помешкання, дитина повинна:

зателефонувати в міліцію і не класти слухавку;
постукати до сусідів або зателефонувати їм;
вийти на балкон і привернути увагу перехожих криком і / чи киданням предметів; у разі відсутності балкону – відкрити чи розбити вікно і викидати у нього будь-які предмети.

Дитина має знати, що в жодному разі не можна відкривати невідомі їй ємкості та куштувати їх вміст на смак.
У відсутності дорослих дитина віком до 10-12 років не повинна користуватися електроприладами.
Якщо в приміщенні дитина відчула якийсь сторонній незнайомий запах або побачила дим, вона має негайно залишити помешкання й звернутися по допомогу до сусідів або, після виходу з квартири, зателефонувати за номерами «101», «104».

Ситуація

«Один на вулиці»

Дитина має знати:

домашню адресу, прізвище, імена, по батькові батьків;
правила дорожнього руху, що стосуються безпеки пішоходів;
значення застережних знаків, наприклад, «висока напруга».
насамперед упевнено й сміливо заявити, що близькі дорослі знаходяться неподалік і зараз підійдуть;
негайно покликати дорослих, будь-яким чином привернути їхню увагу;
у жодному разі не захищати свої речі – кинути предмет, що його вимагають нападники, їм під ноги і тікати.

Дитина має бути впевнена, що рідні знають, де саме вона знаходиться, і що вона завжди може з ними зв’язатися.
При користуванні громадським транспортом дитина має заходити лише в ті вагони, де вже є пасажири.
Дитині в жодному разі не можна гратися в безлюдних і темних місцях. Вона має знати, що це не прояв боягузтва, а захід безпеки.
Перебуваючи на вулиці, дитина має триматися подалі від проїжджої частини дороги. Особливо дитина має остерігатися машин, що раптом зупиняються біля неї.
Дитині не можна чіпати, піднімати сторонні предмети, особливо ті, які їй невідомі.
Дитина в жодному разі не повинна куштувати на смак рослини, плоди, ягоди, що ростуть навколо.
Ніколи не можна їсти під час руху. Якщо дитина впаде, їжа може потрапити у її дихальні шляхи.
Пересуваючись по вулиці (пішки чи на велосипеді, самокаті, роликах), дітям слід оминати кришки каналізаційних люків, решітки дощових стоків.
Діти не повинні вступати в розмову з незнайомими дорослими людьми, спокушатися на будь-які їхні «цікаві пропозиції».
Граючись на подвір’ї чи знаходячись на екскурсії з групою, дитина завжди має слідкувати за тим, щоб дорослі (батьки, вихователі, вчителі) постійно знаходилися в полі її зору.
Дитина має знати, що їй слід робити під час нападу зловмисників:

Ситуація

«Дитина заблукала»

По можливості дитина насамперед має зателефонувати батькам, рідним.
Дитині треба розказати, що в такій ситуації вона може звернутися по допомогу до працівників міліції, найближчого магазину, пошти тощо.

Ситуація

«Пограбування квартири»

Повернувшись додому, дитина бачить зламаний замок на вхідних дверях або відчинені двері. Вона має пам’ятати, що в такій ситуації вона повинна:

у жодному разі не заходити до квартири;
не зчиняючи галасу, тихо і спокійно піднятися на верхній поверх і повідомити сусідів, батьків, міліцію.

Ситуація

«Користування ліфтом»

Для кожної дитини має стати за правило:

не сідати в кабіну ліфта з незнайомими людьми;
користуватися ліфтом лише в присутності батьків, сусідів або знайомих людей;
заходити у кабіну ліфта лише після дорослих, а виходити – першою.

Загальні вимоги пожежної безпеки

Про правила пожежної безпеки

Вогонь здавна є другом людини. Він допомагає їй обігріватися і одягатися. З його допомогою людина варить метал, готує собі їжу. Вогонь рухає техніку, допомагає людині проникнути в таємниці космосу.

Але вогонь може стати і жорстоким ворогом, якщо з ним необережно поводитись, він виходить з-під контролю людини, може знищити міста і села, будинки, ліси, урожаї, все, що зустрінеться на його шляху. Часто у вогні пожеж гинуть люди.

Приблизно кожна шоста-восьма пожежа в нашій країні виникає від пустощів дітей, від їхнього невмілого, необережного поводження з вогнем. Кожен п’ятий, що загинув під час пожежі – неповнолітній. На протязі 2007 року в області сталося 619 пожеж. З них 41 випадок — з вини дитячих пустощів. За цією статистикою – трагедії багатьох людей, збитки державі у мільйони гривень. Але не виміряти гіркоту втрат, коли у вогні гинуть діти.

Вогонь приваблює дітей і вони люблять з ним гратися. Коли дитина бере до рук скло, виделку, голку, ніж, це викликає переляк у дорослих, бо дитина може себе поранити. Однак, якщо у руках дитини з’явились сірники, то подібну реакцію зустрінеш не завжди, оскільки дорослі часто не розуміють, яку небезпеку приховує вогонь у руках дитини.

Ось доволі типова ситуація: батьки ідуть з дому, залишаючи на деякий час дітей самих. Хтось із малюків заходить на кухню, увагу його привертає коробочка з яскравою етикеткою. Наслідуючи батька чи матір, дитина дістає сірника , чиркає ним… Спалахує вогник. Горить, добираючись до пальців. І раптом починає пекти. Зляканий малюк кидає палаючого сірника на підлогу, на стіл… А температура полум’я сірника достатньо, щоб загорілось більшість речей, виготовлених з дерева, текстилю, синтетики і пластмас.

Тому, перш за все, малюків слід познайомити з призначенням сірників і правилами користування ними, заборонити дітям користуватись сірниками в різних іграх.

Причинною пожежі можуть стати залишені без нагляду увімкнуті електроприлади. Дітям також слід пояснити, як правильно користуватись електроприладами: якщо електрокамін чи праску залишити увімкнутими без нагляду, вони перегріваються і від них можуть загорітись домашні речі. Щоб цього не трапилось, нагрівальні електричні прилади слід встановлювати на вогнетривкі підставки і своєчасно вимикати.

Проте, якщо вже так трапилось, що виникла пожежа, то школярам слід дотримуватись наступних правил:

якщо пожежа виникла у приміщенні, не слід лякатися і ховатися;
— при виникненні у домашніх умовах, коли вогонь ще не набрав сили, слід швидко залити його водою, накрити щільним покривалом з натуральної тканини, засипати піском;
коли в приміщенні з’явилось багато диму, то слід пробиратись до виходу повзучи;
якщо в приміщенні є маленькі діти, треба негайно вивести їх на вулицю;
не гаючи часу, повідомити про пожежу комусь із дорослих;
— якщо поблизу немає дорослих, то дитина сама повинна викликати пожежну команду за телефоном „101”, повідомити місце пожежі, назвати своє ім’я, вулицю, номер будинку, квартири, іншого об’єкту.

Пожежа – це особлива битва, тактика якої – наступ на вогненну стихію. При пожежі не можна чекати і бути повільним. Адже підрахунок часу іде на секунди.

Завжди і в усьому дорослі повинні бути прикладом для малюків. Необхідно ще з дитинства виробляти у них звичку обережно і вміло поводитися з вогнем.

Рекомендації населенню щодо правил поведінки під час проведення масових заходів і дій при загрозі вчинення терористичного акту.

Метою цих рекомендацій є допомога громадянам орієнтуватися і діяти в ситуаціях з ознаками терористичного акту, а також забезпечити створення умов, що сприяють розслідуванню злочинів. Будь-яка особа повинна чітко уявляти свою поведінку при виявленні можливих вибухових пристроїв, захопленні заручників, ситуаціях з захопленням терористами авіаційного та іншого транспорту, бути психологічно готовою до самозахисту та адекватної поведінки під час масових заворушень та дій правоохоронних органів по їх припиненню.

1. ВИЯВЛЕННЯ ПІДОЗРІЛОГО ПРЕДМЕТУ, ЩО МОЖЕ БУТИ ВИБУХОВИМ ПРИСТРОЄМ.Останнім часом у світі, а також Україні мають місце випадки, коли громадяни знаходять підозрілі предмети, які виявляються вибуховими пристроями. Такі предмети знаходять у транспорті, на сходових площадках, біля дверей квартир, в установах і громадських місцях. Як поводитися при їх виявленні? З чого почати? Характерні ознаки, які вказують на можливу наявність вибухових пристроїв у підозрілому предметі.

1. Підозрілі обставини появи предметів — сумок, пакетів, коробок, металевих і скляних ємностей тощо, залишених без догляду власниками в даному місці і в даний час.
2. Підозрілі обставини появи щойно свіжопофарбованих місць на стінах, свіжоскопаної ділянки землі або купи сміття на шляху проходження;
3. Наявність у предметів характерного вигляду штатних боєприпасів, учбово-імітаційних, сигнальних, освітлювальних, піротехнічних виробів;
4. Наявність очевидних деталей, які приводять вибухові пристрої (ВП) в дію (елементи живлення, тумблери, кнопки, таймери, проводи тощо);
5. Прослуховування роботи годинникового механізму з підозрілого предмета;
6. Наявність у предмета запаху бензину, газу, розчинника, а також інших хімічних речовин;
7. Наявність електроприводів (антен, мобільних телефонів), світловоду, який мигтить або безупинно горить;
8. Наявність диму, який виходить із предмета;
9. Збільшена маса предмета (наприклад — коробка із під цукерок, банка із під кави, книга, записник тощо);
10.Наявність у дверях (вікнах) будь-яких сторонніх предметів, закріплених до них шнуром, проводом або скотчем.

Якщо виявлений предмет, на Вашу думку, не повинен перебувати в цьому місці і видався Вам підозрілим, не залишайте його без уваги. Батьки! Ви відповідаєте за життя й здоров’я ваших дітей. Поясніть дітям, що будь-який предмет знайдений на вулиці або у під’їзді, може становити небезпеку для їх життя та здоров’я. Завжди контролюйте ситуацію навколо себе, особливо коли перебуваєте на об’єктах транспорту, культурно-дозвільних, спортивних і торгових центрах. У разі виявлення Вами залишених без нагляду речей у громадському транспорті, опитайте людей, які перебувають поруч. Встановіть, кому вони належать або хто міг їх залишити. Якщо власника не встановлено, негайно повідомте про знахідку водієві (машиністові) та працівнику міліції. Не намагайтеся заглянути усередину підозрілого пакета, коробки, іншого предмету. Не підбирайте кинутих речей, якими б привабливими вони не були, у них можуть бути закамуфльовані вибухові пристрої (у банках з-під пива, стільникових телефонах тощо). На вулиці не бийте ногами предмети, що лежать на землі. Якщо Ви виявили невідомий предмет, який викликає Вашу підозру, в установі, негайно повідомте про знахідку адміністрації та охороні. При виявленні невідомого підозрілого предмету у під’їзді свого будинку, опитайте сусідів. Можливо, він належить комусь із них. Якщо власника не встановлено — негайно повідомте про знахідку у підрозділ МВС України за телефоном 102.

У всіх зазначених випадках:

не чіпайте, не пересувайте, не розкривайте виявлений предмет;
зафіксуйте час виявлення предмету;
намагайтесь зробити все можливе, щоб люди відійшли якнайдалі від знахідки;
обов’язково дочекайтеся прибуття оперативно-слідчої групи МВС України (ви є важливим свідком).

Не вживайте самостійно ніяких дій зі знахідками або підозрілими предметами, які можуть виявитися вибуховими пристроями — це може призвести до їхнього вибуху, численних жертв і руйнувань. Якщо раптом почалася активізація сил безпеки й правоохоронних органів, не проявляйте цікавості, ідіть у інший бік, але не бігцем, щоб Вас не прийняли за супротивника. У разі вибуху або стрілянини негайно падайте на землю, краще під прикриття (бордюр, торговельний намет, машину тощо). Для більшої безпеки накрийте голову руками. Випадково довідавшись про теракт, що готується, негайно повідомте про це в правоохоронні органи. Якщо Вам стало відомо про підготовку чи вчинення злочину, негайно повідомте про це в органи Служби безпеки чи МВС України.

2. ПРИ ОТРИМАННІ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ЕВАКУАЦІЮ. Повідомлення щодо евакуації може надійти не тільки у випадку виявлення вибухового пристрою й ліквідації наслідків терористичного акту, але й при пожежі, стихійному лихі тощо. Отримавши повідомлення від представників влади або правоохоронних органів про початок евакуації, дотримуйтесь спокою й чітко виконуйте їхні команди. Якщо ви перебуваєте у квартирі, виконайте наступні дії:

візьміть особисті документи, гроші, цінності;
відключіть електроенергію, воду й газ;
надайте допомогу в евакуації літнім і важко хворим людям;
обов’язково закрийте вхідні двері на замок — це захистить квартиру від можливого проникнення мародерів.

Не панікуйте, уникайте істерики й поспіху. Приміщення залишайте організовано. Повертайтесь до покинутого приміщення лише після дозволу відповідальних осіб. Запам’ятайте, що від злагодженості й чіткості ваших дій буде залежати життя й здоров’я багатьох людей.

3. ЗАХОПЛЕННЯ У ЗАРУЧНИКИ. Будь-яка людина за збігом обставин може виявитися заручником у терористів. При цьому останні можуть домагатися досягнення політичних, соціально-економічних чи кримінальних цілей. У всіх випадках Ваше життя ставатиме предметом торгу для зазначених осіб. Захоплення в заручники може відбутися в будь-якому місці (транспорті, установі, квартирі та на вулиці тощо).

Якщо ви стали заручником, дотримуйтесь наступних правил поведінки:

несподіваний рух або шум з Вашої сторони можуть спричинити жорстку відсіч з боку терористів. Не чиніть дії, які можуть спровокувати терористів до застосування зброї й призвести до людських жертв;
будьте готові до застосування терористами пов’язок на очі, кляпів, наручників чи мотузок;
не реагуйте на жорстокість, образи й приниження, не дивіться правопорушникам в очі (для нервової людини це сигнал до агресії), не поводьтеся зухвало;
не виказуйте непотрібного героїзму, намагаючись роззброїти терориста або прорватися до виходу;
якщо вас змушують вийти із приміщення, говорячи, що ви взяті у заручники, не пручайтеся;
якщо з Вами перебувають діти, знайдіть для них безпечне місце, намагайтеся закрити їх від випадкових куль, по можливості перебувайте поруч із ними;
при необхідності виконуйте вимоги терористів, не суперечте їм, не ризикуйте життям оточуючих і своїм власним, намагайтеся не допускати істерики и паніки;
у випадку коли необхідна медична допомога, говоріть спокійно й коротко, не нервуючи правопорушників, не вживайте ліків, поки не отримаєте дозволу.

4. ПОВЕДІНКА У НАТОВПІ. Намагайтеся уникати великих скупчень людей. Не приєднуйтесь до натовпу, якою б не була зацікавленість подією, що відбувається. Під час масових заворушень намагайтесь обійти натовп. Ви можете потрапити під дії співробітників спецпідрозділів. Якщо Ви потрапили в натовп, дозвольте йому нести Вас у напрямку від центру до краю натовпу, намагаючись поступово вибратися з нього. Глибоко вдихніть і розведіть зігнуті в ліктях руки в сторони, щоб грудна клітка не була здавлена. Намагайтесь знаходитись подалі від високих та товстих людей, чи тих, які мають громіздкі предмети чи великі сумки. Намагайтесь втримати рівновагу щоб не впасти. Не тримайте руки в кишенях. Рухаючись, піднімайте ноги якнайвище, ставте ногу на повну стопу, не робіть короткі кроки, не піднімайтеся навшпиньки. Якщо тиснява прийняла загрозливий характер, негайно, не роздумуючи, звільніться від будь-якої ноші, насамперед від сумки на довгому ремені чи шарфа. Якщо у вас щось випало, у жодному разі не нахиляйтеся, щоб підняти. У разі падіння, намагайтесь якнайшвидше піднятися на ноги. При цьому не опирайтесь на руки (їх віддавлять або зламають). Намагайтесь хоч на мить встати на підошви чи на носки. Знайшовши опору, «виринайте», різко відштовхнувшись від землі ногами. Якщо встати не вдається, згорніться клубком, захистіть голову передпліччями, а долонями прикрийте потилицю. Потрапивши у переповнене людьми приміщення, заздалегідь визначте, які місця при виникненні екстремальної ситуації найнебезпечніші (проходи між секторами на стадіоні, скляні двері й перегородки в концертних залах тощо), зверніть увагу на запасні та аварійні виходи, сплануйте шлях до них. Легше всього сховатись від юрби у кутках залу або поблизу стін, але складніше звідти добиратися до виходу. При виникненні паніки намагайтеся зберігати спокій і здатність тверезо оцінювати ситуацію.

5. ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ ПРИ ПОШТОВОМУ ТЕРОРИЗМІ. Засновані на тому, що листи, бандеролі, посилки зі смертоносною начинкою мають перелік ознак, що відрізняють їх від звичайних поштових відправлень. Зокрема, такими ознаками є:

доставка поштових відправлень не встановленим способом або просто підкидання, про що свідчить відсутність поштових марок, штемпелів;
незнайомий для вас відправник пошти;
наявність грифів «особисто в руки», «вручити особисто», «таємно»;
незвичні вага, форма або розміри поштових відправлень або їх явно саморобне упакування;
маслянисті плями або специфічний запах відправлення, виявлення в ньому на дотик сторонніх предметів (порошку, дроту, інших твердих предметів);
надмірне використання засобів скріплення за допомогою липкої стрічки, багаторазового обв’язування шнуром тощо.

Якщо ви отримали таке поштове відправлення, то потрібно негайно припинити будь-які маніпуляції з ним, покласти його в місце далі від прямих сонячних променів, джерел тепла або вологи і якомога швидше сповістити про цей випадок правоохоронні органи.

Поради батькам про безпеку Дорожнього Руху

Поряд з вивченням Правил дорожнього руху треба діяти особистим прикладом.Використовуйте будь-який відповідний момент для ознайомлення дітей з правилами вуличного руху. Гуляючи з дитиною по селу, по дорозі до дитячого садочка і додому зверніть її увагу на те, як багато машин, автобусів їздить по вулицях. А який порядок! Це тому, що люди виконують правила дорожнього руху.

Переходячи з дитиною вулицю, покажіть йому, поясніть, що треба уважно подивитися ліворуч, потім праворуч, і переходити вулицю прямо, а не навскіс. Дуже важливо, щоб ваша дитина зрозуміла, а не тільки запам‘ятала, що виконувати правила руху потрібно завжди і всюди. Тому особистим прикладом показувати їй, як потрібно поводитися на вулиці. Ваш приклад буде куди більш наочним, ніж сотні разів повторювані слова «не ходи на червоне світло». Тому навіть якщо ви спізнюєтеся — все одно переходьте дорогу там, де це дозволено правилами.

Інструкції

Готуючись перейти дорогу

Зупиніться, огляньте проїжджу частину.
Розвивайте в дитини спостережливість за дорогою.
Підкреслюйте свої рухи: поворот голови для огляду дороги. Зупинку для огляду дороги, зупинку для пропуску автомобілів.
Вчіть дитину вдивлятися удалину, розрізняти наближаючі машини.
Не стійте з дитиною на краю тротуару.
Зверніть увагу дитини на транспортний засіб, що готується до повороту, розкажіть про сигнали покажчиків повороту у машин.
Покажіть, як транспортний засіб зупиняється біля переходу, як він рухається за інерцією.

Очікування транспорту

Стійте тільки на посадкових майданчиках, на тротуарі чи узбіччі.

Посадка і висадка з транспорту

Виходьте першими, попереду дитини, інакше дитина може впасти або вибігти на проїжджу частину.
Підходьте для посадки до дверей тільки після повної зупинки.
Не сідайте в транспорт в останній момент (може прищемити дверима).
Привчіть дитину бути уважним у зоні зупинки — це небезпечне місце (поганий огляд дороги, пасажири можуть виштовхнути дитину на дорогу).

Рух по тротуару

Дотримуйтеся правого боку.
Дорослий повинен перебувати з боку проїжджої частини.
Якщо тротуар знаходиться поруч з дорогою, батьки повинні тримати дитину за руку.
Привчіть дитину, йдучи по тротуару, уважно спостерігати за виїздом машин з двору.
Не привчайте дітей виходити на проїжджу частину, коляски та санки везіть тільки по тротуару.

Інструкція дітям: правила переходу дороги на регульованому пішохідному переході

Зупинись на краю тротуару, не наступай на бордюрний камінь.
Дочекайся зеленого сигналу. Якщо він блимає, переходити не слід, незважаючи на те, що перехід дозволено — можна потрапити в небезпечну ситуацію.
Подивися по сторонам — переконайся, що транспортні засоби коштують, і водії пропускають пішоходів.
Переходь дорогу, дотримуючись правої сторони переходу.
Іди швидко, але не біжи.
Якщо при підході до середини проїжджої частини спалахує червоний сигнал — зупинись. Не роби зайвих кроків ні вперед, ні назад. Стеж за проїжджаючим транспортом зліва і справа.
Закінчуй перехід, тільки переконавшись, що знову горить зелений сигнал і транспортні засоби стоять.

Дорожні пастки

Машина що стоїть
Машина що стоїть, небезпечна: вона може закривати собою інший автомобіль, який рухається з великою швидкістю, заважає вчасно помітити небезпеку. Не можна виходити на дорогу з-за машин, що стоять. В крайньому випадку, потрібно обережно визирнути з-за стоячого автомобіля, переконатися, що небезпека не загрожує, і тільки тоді переходити дорогу.

Автобус що стоїть
Автобус що стоїть, закриває собою ділянку дороги, по якому в той момент, коли ви вирішили її перейти, може проїжджати автомобіль. Крім того, люди біля зупинки зазвичай поспішають і забувають про безпеку. Від зупинки треба рухатися в бік найближчого пішохідного переходу.

Прихована небезпека
З-за нерухомого автомобіля, будинку, паркану, кущів та ін. може несподівано виїхати машина. Для переходу дороги потрібно вибрати таке місце, де дорога проглядається в обидва напрямки. В крайньому випадку, можна обережно визирнути з-за перешкоди, переконатися, що небезпеки немає, і тільки тоді переходити дорогу. У великих містах місцем підвищеної небезпеки також є арки, через які з дворів на проїжджу частину виїжджають машини. Не допускайте, щоб дитина бігла повз арки попереду дорослого: її необхідно тримати за руку.

Повільно наближається машина
Машина, яка повільно рухається може приховувати за собою автомобіль, що йде на великій швидкості. Дитина часто не підозрює, що за однією машиною може ховатися інша.

Світлофор
Сьогодні на дорогах міста ми постійно стикаємося з тим, що водії автомобілів порушують Правила дорожнього руху: мчать на високій швидкості, ігноруючи сигнали світлофора і знаки переходу. Тому недостатньо навчити дітей орієнтуватися на зелений сигнал світлофора, необхідно переконатися, що небезпека не загрожує. Діти часто міркують так: «Машини ще стоять, водії мене бачать і пропустять». Вони іноді помиляються.

«Пустельна» вулиця
На вулиці, де машини з’являються рідко, діти вибігають на дорогу, попередньо її не оглянувши. Виробіть у дитини звичку завжди перед виходом на дорогу зупинитися, озирнутися, прислухатися — і тільки тоді переходити вулицю.

Осьова лінія
Дійшовши до осьової лінії і зупинившись, діти зазвичай стежать тільки за машинами, що рухаються з правого боку, і забувають про автомобілі, що проїжджають у них за спиною. Злякавшись, дитина може зробити крок назад — прямо під колеса машини. Якщо довелося зупинитися на середині дороги, потрібно бути гранично уважним, не робити жодного руху, не переконавшись у безпеці.

«Безпека» поруч з батьками
Перебуваючи поруч з дорослим, дитина покладається на нього і або зовсім не спостерігає за дорогою, або спостерігає погано. Дорослий цього не враховує. На вулиці діти відволікаються на всілякі предмети, звуки, не помітивши машину, і думаючи, що шлях вільний, вириваються з рук дорослого і біжать через дорогу. Перед переходом дороги ви повинні міцно взяти дитину за руку.

Пам’ятайте! Дитина вчиться законами вулиці, беручи приклад з вас, батьків, інших дорослих. Нехай ваш приклад вчить дисциплінованої поведінки на вулиці не лише вашу дитину, але й інших дітей. Переходьте дорогу, дотримуючись Правил дорожнього руху.

Батьки, будьте прикладом

Будьте прикладом для дітей у дотриманні правил дорожнього руху

Не поспішайте, переходите дорогу розміреним кроком.
Виходячи на проїжджу частину дороги, припиніть розмовляти — дитина повинна звикнути, що при переході дороги потрібно зосередитися.
Не переходьте дорогу на червоний або жовтий сигнал світлофора.
Переходьте дорогу тільки в місцях, позначених дорожнім знаком «Пішохідний перехід».
З автобуса, тролейбуса, трамвая, таксі виходьте першими. В іншому випадку дитина може впасти або побігти на проїжджу частину дороги.
Залучайте дитину до участі у ваших спостереженнях за обстановкою на дорозі: показуйте йому ті машини, які готуються повертати, їдуть з великою швидкістю і т.д.
Не виходьте з дитиною з-за машини, кущів, не оглянувши попередньо дороги, — це типова помилка, і не можна допускати, щоб діти її повторювали.
Не дозволяйте дітям гратися поблизу доріг і на проїжджій частині вулиці.

Бережіть себе і своїх близьких.

Безпека людини – поняття, що за обсягом, за змістом виходить за межі владних структур, воно стосується сутності життя , національної та особистої гідності.

Безпека — це збалансований стан людини ,соціуму держави, навколишнього середовища, систем різного рівня складності (соціальних, природних, техногенних , економічних та ін.).

Складність життєвих ситуацій вимагає виховання у людини установки на власну безпеку вже з раннього дитинства та застосування її протягом усього життя.

Визначити правильно чи не правильно веде себе людина в тих чи інших обставинах дуже складно. Адже відкритий конфлікт дитини з дорослими чи ровесниками в деяких випадках можна оцінити позитивно як намагання відстояти себе відстояти право на свою думку, на вчинок. Але є загальновизнані норми поведінки, при недотриманні яких людина буде мати небажані результати. Такі норми безпеки життєдіяльності і дорослих, і особливо дітей Але будь-яка загальновизнана норма повинна бути осмислена, сприйнята дитиною, лише тоді вона стане регулятором її поведінки.

Наше з вами завдання, шановні батьки, сформувати в дітей навички правильного поводження в небезпечних ситуаціях на вулиці, в міському транспорті, при спілкуванні з незнайомими людьми, взаємодія з небезпечними тваринами і отруйнимирослинами, сприяти становленню у них основ екологічної культури і здорового способу життя.

Так, дитина не повинна боятися людей, але спілкуючись з незнайомими , їй необхідно розуміти , що саме може бути небезпечним у спілкуванні з іншими людьми, розподіляти людей за ознакою спорідненості — рідні, знайомі, чужі.

Батьки повинні розповідати своїм дітям про небезпеку спілкування з чужими людьми , доцільно провести бесіду про розбіжність приємної зовнішності і недобрих намірів.
У відносинах «дитина і природа» батькам доцільно наголошувати на екологічній безпеці людини, а щоб поліпшити екологічну безпеку, людина повинна дбайливо і відповідально ставитися до природи, але при цьому обов’язково пояснювати і небезпеки, що пов’язані з деякими рослинами, або виникають при контактах з тваринами, при користуванні водою з традиційних джерел питної води.
Погіршення екологічної ситуації становить значну загрозу здоров’ю дитини, тому необхідно пояснити дитині, що виконання звичних вимог дорослих («не пий не кип’ячену воду», «мий руки перед їжею», «мий овочі і фрукти перед вживанням») у наші дні може вберегти від хвороб, а іноді і врятувати життя.

Особлива ситуація ризику, коли дитина залишається вдома сама. Щоб запобігти біді, дитину потрібно готувати до цього. Дитина повинна засвоїти групу предметів, якими їй категорично забороняється користуватися: сірники, газові плити, пічка, електроприлади і електричні розетки. З дітьми потрібно вивчити правила поводження в екстремальних ситуаціях, навчити користуватися телефоном.

Дошкільний заклад без допомоги батьків не зможе сформувати у дітей навички безпечної життєдіяльності так, щоб вони були доведені до автоматизму і стали бар’єром від біди і неприємностей.

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСОБИСТОЇ БЕЗПЕКИ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Життя потребує від наших дітей вміння орієнтуватись і знаходити вихід з непередбачених ситуацій. Чим менше у дитини знань, тим більше небезпеки з боку оточуючого середовища.

Щоб вберегти дитину від біди, треба пам’ятати та дотримуватись наступних правил:

не залишати дітей дошкільного віку самих, навіть на короткий час;
вчити дитину користуватися дверним вічком;
не дозволяти відчиняти двері незнайомим людям, навіть одягненим у міліцейську форму;
вчити користуватися телефоном для виклику служб 101, 102, 103, 104;
забороняти підбирати на вулиці незнайомі предмети – вони можуть бути небезпечними;
забороняти бавитися ріжучими, гострими та вибухонебезпечними предметами;
не дозволяти користуватися ліфтом без супроводу дорослого родича;
запобігати формуванню в дитині жорстокого ставлення до тварин;
не дозволяти дражнити тварин;
не дозволам вмикати електроприлади за відсутності дорослих;
не дозволяти виходити на балкон, відчиняти вікна;
не дозволяти визирати у відчинене вікно;
вчити дітей звертатися по допомогу до відповідних органів;
вивчити з дитиною домашню адресу або вкладати в кишені «особисту картку» з даними дитини.

Проявляйте витримку і навчайте дітей берегти своє життя та здоров’я!