» ПОРАДИ БАТЬКАМ

Дитячий садок: для чого він?
У дитячому садку зростаюча особистість установлює систематичні зв’язки з дорослими і однолітками за межами своєї сім’ї, залучається до різних видів діяльності, оволодіває системою цінностей.
Група дитячого садка має два основних джерела впливу — це вихователь і самі діти.
Вихователь виступає насамперед джерелом пізнавальної інформації для дитини, моральних вимог, турботи про неї, підтримки і підкріплення її дій та вчинків. Приходить на допомогу, виявляє радість або занепокоєння з приводу її досягнень чи невдач.
Дитяча група — важливий чинник соціалізації зростаючої особистості. Вплив однолітка на дитину не менш значущий за роль дорослого у становленні малюка. Зокрема, зверніть увагу, як неоднаково реагує дитина на одне й те саме зауваження і за змістом, і за інтонацією, залежно від того, хто його висловлює — дорослий чи одноліток. За словами польського психолога Кемпінські, малюк зростає у двох площинах: майже вертикальній, де, з одного боку, перебуває недосяжний напівбог — Дорослий, і в горизонтальній площині, де, з другого боку — він рівноправний партнер-одноліток. Дитячий садок. Для чого він?
Незамінний вплив дитячого садка на самостійну активність дошкільника. Якщо сім’я опікується малюком, то дитячий садок значно більше довіряє йому, надає можливість виявляти власну ініціативу, незалежність, критичність.
Спілкування з дитиною вдома має низку особливостей. І найперше — це абсолютне розуміння батьками жестової мови дитини. За протягнутою дитячою рукою і певним відповідно інтонованим вигуком «У-у!» чи «М-м!» батьки чітко бачать потребу малюка і задовольняють її цілком. Наразі дитина росте з абсолютною впевненістю, що її розуміють. А мамині нарікання на те, що 1,5—2,5-річний малюк майже не говорить, розбиваються об її ж власну готовність зрозуміти свою дитину. Натомість спілкування дитини з вихователями вимагає від неї висловлення своїх бажань, потреб, невдоволення, ставлення до предметів, подій та людей за допомогою слів. Тому постійне спілкування з вихователями і однолітками сприяє розвитку в неї мовлення — важливого засобу взаємодії, основи соціальної поведінки. Щодень дитина удосконалює вміння висловлюватись грамотно, чітко, зрозуміло, виразно, вправляється у вияві мовленнєвих і комунікативних здібностей, засвоює визнані в групі норми поведінки.
Отже, головна перевага дошкільного навчального закладу — це можливість дитини щоденно повноцінно вільно спілкуватися з однолітками! В іграх з дітьми свого віку закладаються основи взаємодії з людьми, розвиваються вміння діяти разом, розуміти інших, допомагати і співчувати їм. Режим дня і дисципліна теж належать до переваг дитячого садка. Усі діти насправді дуже люблять порядок і режим, це батьки привчають їх до вільного плавання». Та й щоденні гарячі сніданки і обіди без домашнього печива, цукерок, сухариків з гамбургерами і жуйками підуть дитині лише на користь. Не секрет, що мами вельми рано привчають малят до фаст-фуду. Окрім цього, дитина, що пройшла через дитячий садок, легше адаптується до шкільного навчання, більше пристосована до умов навчання в школі, зокрема таких:
• працювати в групі, тобто в одному темпі, заданому дорослим;
• працювати за інструкцією дорослого;
• прийняти узагальнене ім’я «діти» і реагувати на нього;
• вміти налагоджувати стосунки з однолітками і дорослими тощо. Дошкільник, що йде у 1-й клас, оминаючи садок, частіше потерпає від зовнішньо заданих вимог до нього, його діяльності.
Любов батьківська — почуття дорогоцінне, але воно не може замінити собою педагогічного вміння і педагогічної підготовки, якої почасти батьки позбавлені.

Для вас батьки «Значення театралізованої діяльності в розвитку особистості дошкільника»

Воно облагороджує, виховує людину.

Той, хто любить театр по справжньому,

Завжди забирає з нього запас мудрості й доброти!

К. С. Станіславський

Дитинство кожного з нас проходить в світі рольових ігор, які допомагають дитині освоїти правила і закони дорослих людей. Ігри для дітей можна розглядати як імпровізовані театральні постановки, в яких лялька чи сама дитина має свої речі, іграшки, меблі, одяг і т.д. Дитині надається можливість побувати в ролі актора, режисера, декоратора і музиканта. Кожна дитина грає по-своєму, але всі вони копіюють у своїх іграх дорослих. По іграх і як в них грають діти можна уявити наше майбутнє суспільство. Тому особливого значення в дитячих освітніх установах можна і потрібно приділяти театралізованої діяльності, всім видам дитячого театру, які допоможуть сформувати правильну модель поведінки в сучасному світі, підвищити загальну культуру дитини, познайомити його з дитячою літературою, музикою, образотворчим мистецтвом, правилами етикету, обрядами, традиціями. Любов до театру стає не тільки яскравим спогадом дитинства, а й відчуттям свята, проведеного разом з однолітками, батьками та педагогами в незвичайному чарівному світі.
Театралізована діяльність в дитячому саду — це хороша можливість розкриття творчого потенціалу дитини, виховання творчої спрямованості особистості. Діти вчаться помічати в навколишньому світі цікаві ідеї, втілювати їх, створювати свій художній образ персонажа, у них розвивається творча уява, асоціативне мислення, вміння бачити незвичайні моменти в буденному. Крім того, колективна театралізована діяльність спрямована на цілісне вплив на особистість дитини, її розкріпачення, залучення в дію, активізуючи при цьому всі наявні у нього можливості; на самостійну творчість; розвиток всіх провідних психічних процесів; сприяє самопізнанню, самовираженню особистості при досить високого ступеня свободи; створює умови для соціалізації дитини, посилюючи при цьому його адаптаційні здатності, коригує комунікативні відхилення; допомагає усвідомленню почуття задоволення, радості, значущості, що виникають в результаті виявлення прихованих талантів.
У сучасному суспільстві батьки прагнуть, якомога раніше навчити свою дитину читати, писати, вирішувати складні завдання, замість того, щоб прочитати книгу, включають диск з мультфільмами, замість спільних розвиваючих ігор купують комп’ютер. Батьки забувають про те, що перш за все потрібно навчити свою дитину захоплюватися і дивуватися, обурюватися і співпереживати. Як правило, такі діти не вміють зайняти себе у вільний час і на навколишній світ дивляться без подиву і особливого інтересу, як споживачі, а не як творці. У школі таким дітям психологи ставлять діагноз «недоігранной» тобто НЕ натренував свою фантазію й уяву в процесі гри. Я вважаю, що найкоротший шлях емоційного розкріпачення, зняття скутості через театралізовану гру.
Театралізована гра розвиває такі якості дітей:
1. Сприяє загальному розвитку (уява, пам’ять, спостережливість, фантазію, мислення).
2. Розвиває цікавість і допитливість.
3. Формує вольові риси характеру.
4. Розвиває виразність мови.
5. Сприяє творчому розвитку особистості.
Слово «творчість» в суспільному сенсі означає шукати, зображати щось таке, чого не зустрічалося раніше. Воно і зрозуміло, що в будь-якій сфері творчої діяльності — будь то малюнок, саморобка, обігрування ролі неможливо знайти два однакових продукту.
Театральна діяльність це найпоширеніший вид дитячої творчості, вона близька і зрозуміла дитині. Треба сказати, що театральна діяльність в дитячому садку присутній майже у всіх режимних моментах: зарядка, прогулянка, заняття, свята і розваги, рухливі і сюжетно-рольові ігри.
Театральна гра вважається різновидом сюжетно-рольової гри. Різниця між ними лише в тому, що в сюжетно-рольової грі діти відображають життєві ситуації, а в театралізованій беруть сюжети з літературних творів.
Театральна гра ділиться на 2 групи: режисерські або предметні ігри та ігри — драматизації. До режисерським ігор відносяться — настільний, тіньовий, ляльковий та інші види театрів. А в іграх-драматизація діти самі виконують ролі героїв казок.
Дуже важливий момент полягає в тому, що діти навіть старшого дошкільного віку в театралізовані ігри не грають самостійно. Тому педагог повинен направляти дітей і створювати необхідні умови.
Ідеальна умова театральна студія, але можна використовувати для театральних занять групову кімнату. Важливе значення має наявність музики, театральних масок та костюмів. Процес театральних занять будується на основі розвиваючих методик і являє собою систему творчих ігор та етюдів, спрямованих на розвиток психомоторних і естетичних здібностей дітей. Якщо гра для дитини — це спосіб існування, спосіб пізнання і освоєння навколишнього світу, то театральна гра — це крок до мистецтва, початок художньої діяльності, розвиток творчих здібностей дитини.
Театралізовані заняття в дитячому садку можуть ділитися на чотири розділи:
Ритмопластика — включає в себе ритмічні, музичні і пластичні ігри для розвитку рухових здібностей дітей. Ритмопластика розвиває в дитині відчуття гармонії свого тіла з навколишнім світом.
Культура і техніка мовлення — В цей розділ входять ігри та вправи спрямовані на розвиток дихання, мовленнєвого апарату. Вправи на розвиток дикції, артикуляції та інтонації. Завдання на твір невеликих казок.
Театральна гра — Цей розділ покликаний розвинути у дитини здатність творчо ставитися до будь-якої справи, вміти спілкуватися з однолітками і дорослими людьми в різних життєвих ситуаціях.
Основи театральної культури — В цьому розділі відбувається знайомство з видами театру, з культурою поведінки в театрі, театральними професіями.
Значення і специфіка театрального мистецтва полягають в одномоментности співпереживання, пізнавальності, емоційності, комунікативності, живому впливі художнього образу на особистість. Театр — один з найдемократичніших і доступних видів мистецтва для дітей, він дозволяє вирішити багато актуальних проблем сучасної педагогіки і психології, пов’язані з:
• художньою освітою і вихованням дітей;
• формуванням естетичного смаку;
• моральним вихованням;
• розвитком комунікативних якостей особистості (навчанням вербальним і невербальним видам спілкування);
• вихованням волі, розвитком пам’яті, уяви, ініціативності, фантазії, мови (діалогу і монологу);
• створенням позитивного емоційного настрою, зняттям напруженості, рішенням конфліктних ситуацій через гру.
Розглянемо компоненти театралізованої гри і специфіку її використання в роботі з розвитку дошкільнят. Перш за все, це її неоціненна роль в естетичному розвитку дітей. У процесі сприйняття художнього твору у дітей формується особливий вид пізнання у формі емоційних образів.
При грамотному керівництві у дітей формуються уявлення про роботу артистів, режисера, театрального художника, диригента. Діти усвідомлюють, що спектакль готує творчий колектив, а театр дарує радість і творцям, і глядачам, що пізніше послужить основою для формування узагальненого уявлення про призначення мистецтва в житті суспільства. У певний момент естетичне сприйняття дає поштовх розвитку пізнавальної діяльності дитини, оскільки художній твір не тільки знайомить його з новими явищами, розширює коло його уявлень, але і дозволяє йому виділити істотне, характерне в предметі, зрозуміти художній образ. Естетичне сприйняття дітей не зводиться до пасивної констатації фактів. Дошкільнику доступна внутрішня активність співпереживання, здатність подумки діяти в уявних обставинах. Старші дошкільнята здатні розуміти внутрішній світ персонажів і їх суперечливий характер. Це відкриває перспективи використання театралізованої гри в моральному розвитку дітей.
Однією з основних форм організації досвіду дитини є «проживання» їм різних ситуацій, вираз свого ставлення до них, виявлення і позначення їх сенсу в символічній формі. Театралізована гра є саме такою формою «проживання». Дослідники виділяють дві групи здібностей, важливих для розвитку дітей: моделювання та символізацію. В основі розвитку пізнавальних здібностей дітей дошкільного віку лежать дії наочного моделювання. До першого типу таких дій відносяться дії заміщення. Ігрове вживання предметів (заміщення) — найважливіша характеристика театралізованої гри. Основу гри становить створення уявних, уявних ситуацій.
Особливість гри полягає в тому, що вона являє собою уяву в наочно-дієвої формі: дитина, використовуючи один предмет в якості заступників реальних предметів, здійснює символізацію, т. Е. Відбувається диференціація означаємого і що означає і народження символу.
У грі дітей молодшого віку заступник зберігає схожість з модельований об’єктом за зовнішніми ознаками, для дітей п’яти-шести років заступники стають все більш умовними, символічними.
Розвиток у дитини здібності до успішного розв’язання проблемних ситуацій в театралізованій грі за рахунок емоційно-особистісної та вміння побачити, проаналізувати, продраматізіровать ситуацію з позицій різних персонажів, виділити нові властивості та умови її дозволу, підвищує ступінь соціальної компетентності дитини. Слідування ролі і тексту театралізованої гри, взаємоконтроль учасників сприяють формуванню довільної поведінки. У грі сенсомоторні функції, пам’ять набувають якість довільності. Сенс діяльності, емоційність і «життєвість» художніх творів справляють істотний вплив на поведінку дитини.
Оскільки театралізована гра будується за заздалегідь визначеним сценарієм, в тому числі і заснованому на художньому творі, виділимо відмінність сюжету і змісту гри. Сюжет — це та сфера дійсності, яка визначена автором тексту і моделюється, відтворюється в театралізованій грі. Зміст гри — те, що саме відтворюється в сюжеті, т. Е. Моделювання соціальних відносин і ситуацій в навколишньому природному світі. Вченими розроблені тести і критерії визначення рівня розвитку театрально-ігрових умінь і навичок дітей, які представлені в програмах дошкільного виховання («Дитинство», «Розвиток» і ін.); сформульовані параметри діагностики та розвитку емоційної сфери у дітей в процесі спеціально організованого спілкування з використанням ігор-драматизації. Розроблено варіанти включення театралізованих ігор в інші види дитячої діяльності, наприклад, виявлено взаємозв’язок образотворчої і театрально-ігрової діяльності в естетичному вихованні дітей: по-перше, в оформленні декорацій, по-друге, у взаємовпливі на виникнення образів. У першому випадку ізодеятельностью є одним зі складових компонентів театралізованої гри, в ході якої оформляється предметно-ігрове середовище. У другому випадку педагоги і психологи бачать витоки дитячого образотворчого творчості в ігровій діяльності, у тому числі в грі-драматизації. Театралізовані ігри включаються і в процес оволодіння вирішенням завдань, наприклад, задач-драматизаций, в яких розкривається математичний зміст. Театралізована гра використовується на заняттях з розвитку мовлення дітей, побудованих на основі творів художньої літератури, де процес сприйняття літературного тексту розглядається як специфічне спілкування.
Велике значення для розвитку дітей має «особиста дистанція», мовні і немовні компоненти при опосередкованому спілкуванні: міміка, жести, «контакт очей». Водночас сучасний розвиток техніки дозволяє використовувати різні засоби навчання для знайомства з художніми творами, які потім можна театралізувати.
Робота з батьками:
У віці 3-4 років діти дуже люблять вчитися, вони ще не можуть оцінювати свої дії і з задоволенням приймають і слідують будь-яким рекомендаціям дорослих людей, особливо своїх батьків.
Пройде ще трохи часу, і діти будуть сприймати в штики будь рада. І якщо в цьому віці між дітьми і батьками виникне взаєморозуміння, то воно збережеться на довгі роки і багато в чому полегшить труднощі шкільного життя. Ось чому слід переконати батьків не упустити шанс, допомогти своїй дитині розвиватися всебічно.
Для досягнення цієї мети пропонується план по роботі з батьками. До нього увійшли: папки-пересування, виступи на батьківських зборах, індивідуальні бесіди, участь у різних конкурсах, спільні спектаклі.
Папки-пересування Матеріал для них збирається поступово, формується по темам. Батьки можуть брати на час папки додому і з задоволенням знайомитися з матеріалом.
Виступи на батьківських зборах. Незадовго до батьківських зборів можна провести анкетування батьків. В анкеті зазначаються кілька тим, з яких батьки вибирають найбільш хвилюючі їх в даний момент. Потім на зборах постаратися в доступній формі, використовуючи ілюстрації, фотографії, показ уривків з вистав донести до батьків необхідну інформацію.
Індивідуальні бесіди. В індивідуальних бесідах пояснювати батькам, чому саме цю роль у виставі або на ранку буде грати його дитина, які якості характеру у героя. Необхідно не тільки зберегти зацікавленість батьків до театральної діяльності, а й залучити їх до вирішення нових завдань, пов’язаних з роботою дитини над роллю, виготовлення костюмів, декорацій і т.д.
Творчі конкурси. Що може бути краще, коли дитина разом з мамою чи татом робить своїми руками театральну іграшку, проявляючи свою творчість, фантазію та вміння. Таке спільне творчість зближує батьків з дітьми. Згодом дитина дуже пишатися своєю роботою, розповідає про неї з особливим захопленням і захопленням.
Очевидно, що в майбутньому не кожна дитина стане актором. Але в будь-якій справі йому допоможуть творча активність і розвинену уяву, які не виникають самі по собі, а їх необхідно розвивати.
Таким чином, заняття театральною діяльністю з дітьми не тільки розвивають психічні функції особистості дитини, художні здібності, але і загальнолюдську універсальну здатність до міжособистісної взаємодії, творчості в будь-якій області. До того ж дитину театралізована вистава — це хороша можливість хоча б ненадовго стати героєм, повірити в себе, почути перші в своєму житті оплески.

На сьогоднішній день діти просто потопають в достатку іграшок, ігор, розваг. Зараз стільки всього існує для дітей, що їх вже просто нереально чимось здивувати. Але ці 23 подарунка вони точно запам’ятають на все життя! Більше того, вони пронесутьїх з собою через все життя і швидше за все, подарують вже своїм дітям.

Як розповісти дітям про війну
1. Проведіть експеримент. Спочатку запитайте у дитини, що для неї означає слово «війна». Зовсім маленькі діти, напевно, розкажуть про гру, діти старшого дошкільного віку назвуть війною реальні події.

2. Врахуйте, що розмова з дітьми про війну повинна бути, в першу чергу, чесною. Щирі, пропущені через саме серце слова, роблять набагато більший вплив. Адже дитина вірить батькам і близьким йому дорослим людям.

3. Розкажіть про те, що війна, на жаль, в житті громади неминуче явище. Воювали, воюють і воюватимуть будуть з абсолютно різних причин. У сучасному світі, як правило, з політичних і економічних. Одні нападають і є загарбниками, інші — захищають своїх близьких, свою землю, Країну. Поясніть, що на війні страждають усі.

4. На природно виникає питання про те, хто і чому нападає, краще пояснити, що всі люди різні, не буває, як у казках, тільки позитивних чи тільки негативних. Завжди є люди, які хочуть більшої влади, більшого багатства. А, отже, завжди будуть ті, хто нападає і ті, хто захищається. І обом сторонам потрібно зброю. Можна розповісти про історію появи різного виду зброї.

5. Розкажіть про війну з допомогою розповідей про долі дітей воєнного часу. Дітям завжди цікава життя їхніх однолітків у всі часи. Почитайте з дітьми вірші, подивіться відповідні для дитячого сприйняття фільми.

6. Прочитайте з дитиною казку Сашка Чорного «Війна дзвонів», в якій письменник не тільки говорить про те, як часом через банальне випадку починається війна і висловлює свою точку зору, але що ще важливіше — показує, як можна вийти зі стану конфлікту.

7. Але головне — ви повинні донести до дитини думку, що світ краще, ніж війна. Все, що нас оточує, людське життя, вся краса природи не повинні руйнуватися вибухами і автоматними чергами.

Як діяти при отриманні повідомлення про евакуацію?

Повідомлення про евакуацію може надійти не лише у разі виявлення вибухового пристрою і ліквідації наслідків терористичного акту, але й у випадку пожежі, стихійного лиха тощо.

Отримавшиповідомленнявідпредставниківвладиабоправоохороннихорганів про початок евакуації, зберігайте спокій і чітко виконуйте їхні команди.

Якщо виперебуваєте у квартирі, виконайте такі дії:

— візьміть особисті документи, гроші, цінності;

— надайте допомогу в евакуації літнім і важкохворим людям;

— обов’язково замкніть вхідні двері на замок.

Не допускайте паніки, істерики і поспіху. Приміщення залишайте організовано.

Повертайтеся у приміщення тільки після дозволу відповідальних осіб.

Пам’ятайте, що від узгодженості і чіткості ваших дій залежатиме життя і здоров’я багатьох людей.

Соціалізація — це засвоєння людиною моралі, моральних норм та цінностей, а також правил поведінки в суспільстві, яке його оточує. Здійснюється соціалізація, головним чином, через спілкування, а оскільки перша людина, з ким дитина починається спілкуватися і відчувати в ньому потреба — це мама (або людина, яка її замінює), то сім’я виступає першим і головним інститутом соціалізації».
Соціалізація дітей дошкільного віку — процес тривалий і багатоплановий. Це важливий крок на шляху входження у зовнішній світ — неоднозначний і незнайомий. У залежності від успішності адаптаційного процесу дитина поступово приймає на себе яку-небудь роль у суспільстві, вчиться вести себе у відповідності з вимогами соціуму, постійно намацуючи хиткий баланс між ними і власними потребами. Ці особливості у педагогіці називають факторами соціалізації.

Фактори соціалізації особистості дитини-дошкільника

 зовнішні фактори — визначають зміст і форму соціалізації дошкільнят, визначають вектори їх подальшого розвитку. До них відносяться вищезгадана сім’я, дитячий колектив, припустимо, у дворі, центри раннього розвитку, гуртки за інтересами, дитячі дошкільні установи, а також культура і релігія соціальної групи;

 внутрішні фактори — індивідуальні особливості дитини, які безпосередньо впливають на формування у нього картини світу і визначають стиль переживання міжособистісних відносин.

Проблема соціалізації особистості дошкільнят є однією з базових у педагогіці та віковій психології, оскільки її успішність визначає можливість особистості повноцінно функціонувати в суспільстві як активного суб’єкта. Від ступеня соціалізації залежить те, наскільки гармонійно розвиненим буде дошкільник, засвоюючи на початкових етапах процесу соціалізації норми та установки, необхідні для того, щоб стати повноцінним і рівноправним членом свого соціального середовища.

Особливості соціалізації дітей дошкільного віку

Шляхи та засоби соціалізації особистості дошкільника безпосередньо залежать від вікового етапу розвитку і визначаються типом провідної діяльності. В залежності від віку головним в особистісному розвитку дитини виступає наступне:
 для дітей до року найважливіше — спілкування всередині сім’ї. Саме через призму сімейних відносин і цінностей їм сприймається і засвоюється базова інформація про зовнішній світ, формуються шаблони поведінки;

 після року і приблизно до 3 років у дітей з’являється потреба в спілкуванні в дитячому колективі. Саме тому важливо створити умови для можливості повноцінних міжособистісних комунікацій — тобто водити дитину в групи раннього розвитку, на дитячі майданчики, в сад . Там діти вчаться спілкуватися з собі подібними, вчать один одного простим норм співжиття у суспільстві, наприклад, того, що потрібно дружити , ділитися, співпереживати;

 від 3 до 6 років головним засобом пізнання світу для дитини стає власна мова: він вчиться ставити запитання, будувати діалог, аналізувати знання, отримані вербальним шляхом.

Важливо пам’ятати, що на кожному віковому етапі соціалізація дошкільника відбувається, головним чином, через гру. Саме тому постійно розробляються нові й удосконалюються вже існуючі методики розвитку, спрямовані на те, щоб подати інформацію в простій, доступній, ігровій формі — тобто тієї, яка буде цікава.

Гендер — це соціальна стать, отже, гендерна соціалізація — це визначення в процесі соціалізації приналежності до того чи іншого підлозі і засвоєнню відповідних норм поведінки.
Соціалізація в дошкільному віці починається ще в сім’ї, де дитина засвоює соціальні ролі мами (жінки) і папи (чоловіки) і проектує її на власні міжособистісні відносини. Хорошим прикладом гендерної соціалізації дошкільнят є гра «Дочки-матері», яка є своєрідним індикатором засвоєних ролевих норм.Всі батьки мріють про те, щоб їх підростаюче чадо було успішним у спілкуванні з однолітками. Адже саме через спілкування у дітей закладається характер, тип поведінки в суспільстві і формується особистість. Саме тому соціальна адаптація так важлива для дітей дошкільного віку. Приходячи в будь-який колектив, людям потрібен час, щоб звикнути і «розкрити» себе, діти навчаються жити в колективі, що безпосередньо впливає на їх розвиток.
Соціальна характеристика дитини

Соціальний розвиток дітей дошкільного віку включає процес засвоєння дітьми цінностей, традицій і культури соціуму, а також соціальних якостей особистості, які допомагають дитині комфортно жити в суспільстві. У процесі соціальної адаптації діти навчаються жити за певними правилами і враховувати норми поведінки.
У процесі спілкування дитина набуває соціальний досвід, який надає йому його найближче оточення: батьки, вихователі садка і однолітки. Соціальна компетентність досягається завдяки тому, що дитина активно спілкується і обмінюється інформацією. Соціально неадаптовані діти найчастіше відкидають досліди інших людей і не входять в контакт з дорослими і однолітками. Це може призвести до асоціальної поведінки в майбутньому не зважаючи засвоєння культурних навичок і необхідних соціальних якостей.
Будь-яка діяльність має мету, а здатність дитини досягти мети додає йому впевненості в собі і дає усвідомлення своєї компетенції. Почуття значимості безпосередньо відображає оцінку суспільства і впливає на його самооцінку. Самооцінка дітей безпосередньо впливає на їх соціальне здоров’я і поведінку.
Методи формування соціального досвіду дітей

Для того щоб особистість дитини розвивалася гармонійно, соціальний розвиток дітей має спиратися на цілісну педагогічну систему. До методів, які впливають на формування соціального статусу дитини, відносять наступні види діяльності:

 Ігрова діяльність : у грі діти приміряють на себе різні соціальні ролі, які дають їм відчувати себе повноправними членами суспільства.

 Дослідницька діяльність : збагачує досвід дитини, дозволяючи йому знаходити рішення самостійно.
 Предметна діяльність : дає можливість дитині пізнавати навколишній світ і задовольняє його пізнавальні інтереси.
 Комунікативна діяльність : допомагає дитині знайти емоційний контакт з дорослим, отримати його підтримку та оцінку.

Таким чином, при створенні умов для соціального розвитку дітей, необхідно не тільки передавати їм соціальний досвід у вигляді знань і умінь, але і сприяти розкриттю внутрішнього потенціалу.

Cоціальна поведінка дитини

3 грудня- Міжнародний день-інвалідів

Щороку в цей день разом із світовою спільнотою Україна відзначає Міжнародний день інвалідів. На долю людей з обмеженими можливостями випали нелегкі випробування, однак вони, долаючи труднощі, проявляють виняткову силу духу і непохитну віру в життя. Рівень цивілізованості будь-якої соціальної держави визначається ставленням до найменш захищених та найбільш

вразливих її членів, які потребують соціального захисту, у першу чергу до дітей-інвалідів. В умовах реформування економічної системи України у зв’язку з переходом до ринкових відносин такі діти опинилися в найбільш тяжкому становищі. Виділення дітей-інвалідів в окрему самостійну групу є життєво необхідним у зв’язку з їх беззахисністю, важкістю соціальної адаптації в суспільстві, що пов’язане з особливими умовами, в яких відбувається формування особистості дітей-інвалідів.. В даний час в Україні налічується понад 150 тис. дітей-інвалідів, значна частка яких мають вроджені вади розвитку, хвороби нервової системи та психіки. Частина цих дітей утримується в різних загальноосвітніх і галузевих закладах, обов’язковою умовою діяльності яких є створення середовища для якісної освіти, формування життєвих навичок, адаптації дітей з особливими потребами до життя в нових соціальних умовах. Поняття «діти з особливими потребами» має широкий зміст і включає в себе всі категорії фізичних, психічних та психологічних порушень у розвитку дитини. Як допомогти дитині, що має порушення та стикається з безліччю проблемних ситуацій та власною неспроможністю. Можна зрозуміти батьків, які віддають перевагу загальноосвітнім закладам, а не спеціалізованому закладу для подальшого навчання та соціалізації дитини, бо вони піклуються про збереження статусу «нормальності» для своєї дитини. У нашій країні інваліди мають не лише право, а й можливість вчитися у школах разом зі здоровими дітьми,відідувати дошкільні заклади.Така форма освіти називається інклюзивною (від англ. «інклюд», включення). Як свідчать дослідження, близько 80 відсотків дітей з фізичними, психічними, розумовими обмеженнями проживають в сім’ях. Труднощі, з якими вони стикаються, пов’язані з необхідністю догляду за дитиною, високими витратами на її лікування, оздоровлення, придбання засобів корекції. Внаслідок цього у більшості сімей формується нездоровий психологічний клімат, спричинений низькими доходами батьків, що не забезпечують належне утримання дітей-інвалідів. У соціальній державі соціальний захист ‒ це один з найважливіших напрямків діяльності держави.Питання соціального захисту дітей з обмеженими фізичними можливостями не втрачає своєї актуальності, незважаючи на те, що цьому питанню постійно приділяється увага як на законодавчому рівні шляхом закріплення прав, пільг та компенсацій дітям- інвалідам, так і на суспільному рівні шляхом передбачення державних гарантій їх економічної та моральної підтримки. Сфера правового регулювання захисту такої категорії дітей базується на положеннях законів України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про реабілітацію інвалідів в Україні», «Про охорону дитинства», «Про соціальні послуги», «Про сприяння соціальному становленню і розвитку молоді в Україні», інших нормативно-правових актах, що регулюють правовідносини у цій сфері, та міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. За останні десятиліття в Україні, як і в усьому світі, внаслідок багатьох чинників збільшилась кількість дітей- інвалідів, які потребують посиленої уваги з боку держави.. Переймаючись буденними проблемами, ми повинні замислитися над непростою долею дітей з вадами здоров’я і не тільки у цей день, а й протягом цілого року не забувати про те, що поруч з нами живуть інваліди, і вони потребують допомоги і уваги. Тож хочеться побажати Вам витримки, здоров’я, оптимізму, можливості втілити в реальності ваші плани та задуми.

16 листопада у всьому світі відзначається Міжнародний день толерантності

Його запровадили у 1996 році за рішенням Генеральної Асамблеї ООН. Саме цього дня ЮНЕСКО ухвалило Декларацію принципів терпимості. У Декларації йдеться про рівність усіх людей, незалежно від їхнього віросповідання, етнічної належності чи кольору шкіри. Ця Декларація розвиває принципи, які були сформульовані ще у 1948 році у Загальній декларації прав людини.

Останнім часом актуальним стало питання толерантності для створення світу без зла і жорстокості, де людське життя і принципи гуманізму – найвищі цінності. Без толерантності, терпіння неможливо побудувати ефективну взаємодію як на міжособистісному, так і на більш глобальних рівнях – соціальному і міжнародному. Виховання толерантності у дітей є необхідною умовою формування повноцінної особистості.

Ставлення до оточуючих починає формуватися приблизно з 4 років. Воно засноване на почуттях, які діти встигли осягнути й освоїти. Але вже стає можливим поява побоювання осміяння,передражнювання, які базуються на обмеженості життєвого досвіду, дитячої безпосередності і деякої безтактності, які властиві всім дітям на ранніх етапах розвитку. Таким чином, толерантність – проблема педагогічна та виховання толерантності потрібно починати ще у дошкільнят, щоб не прогавити момент формування світогляду, принципів, цінностей і життєвих установок.

Формування толерантності у дітей необхідно для того, щоб вони навчилися вибудовувати адекватні взаємини з оточуючими, незалежно від національності, віросповідання я, політичних переконань, поглядів на життя. Для реалізації цієї мети необхідно послідовне дотримання принципів формування толерантності у дошкільнят, якому повинні слідувати в сім’ї малюка, його найближчому оточенні, а також в дошкільному виховному закладі.

Яка іграшка потрібна дитині?

Важко уявити гру дошкільняти без іграшки, причому дитина не просто забавляється, а бачить у ній товариша, живу істоту.

Дорослі часто дивляться на іграшку як на аварійний засіб, коли не мають часу приділити дитині увагу. Бери хоч всі іграшки, тільки не заважай!

Нова іграшка завжди радість для малюка, вона захоплює, викликає бажання якнайшвидше заволодіти нею. Але … минуло зовсім небагато часу, і нова іграшка забута. Чому?

Якою має бути іграшка, щоб вона стала бажаним супутником дитячої гри?

Іноді ми, дорослі, купуючи іграшку, виходимо з того, що подобається нам самим (гарна, практична), не думаючи про її відповідність вікові, вподобанням нашого малюка, про те, що може дати ця іграшка для його розвитку. Якщо ви купите дитині, писав А.С.Макаренко, заводну мишку, цілий день заводитимете й пускатимете її, а малий цілий день дивитиметься на цю мишку й радітиме, — у цій грі не буде нічого хорошого, бо дитина лишається пасивною, вся її участь полягає в тому, що вона дивиться. Якщо ваш син матиме лише такі ігри, і з нього й виросте пасивна людина, яка ні до чого не прагне, не звикла творити нове, не вміє долати труднощі.

Обов’язково покажіть синові, як гратися новою іграшкою, як користуватися нею в іграх. Скажіть доні: «Давай пограємося новою лялькою Марійкою. Я буду мамою ляльки Наталі, а ти — Марійки…» (Тільки в грі ви зможете близько пізнати свою дитину.)

Треба з розумінням ставитися до прихильності малюків не лише до іграшок, а й до іграшок-замінників (різноманітних коробочок, мотузочків, стрічечок, ка-
мінчиків тощо). В жодному разі не можна їх викидати, адже вони допомагають реалізації ігрових задумів.

Центром багатьох дитячих ігор «в сім’ю» є лялька. На неї спрямовані всі ігрові дії «тата» й «мами».

Лялька допомагає дитині моделювати взаємини між людьми в трудовій діяльності. Наприклад, діючи з ляльками в ролі вчителя й учня, продавця й покупця, діти вчаться проявляти взаємну увагу, чуйність, турботу про іншу людину.

Якою ж має бути ця іграшка? Ляльки можуть бути різних розмірів. Добре, щоб у них був змінний (зимовий і літній) одяг. Лялька для ігор старших дошкільнят повинна мати ще й святковий, робочий, шкільний, спортивний одяг.

Розвивати ігри з ляльками допомагають різні атрибути: меблі, коляски, побутова техніка — холодильник, телефон, пральна машина.

Потрібні дітям і транспортні іграшки: молодшим — великі дерев’яні і пластмасові вантажні машини, самоскиди, паровоз з вагонами; старшим — автомобілі, різні за призначенням: санітарний, пожежний та ін., а також технічні іграшки — інерційні, електрифіковані.

Дуже бажано мати й будівельні іграшки: цеглинки, кубики, бруски одного кольору — для малюків, різні конструктори, будівельні тематичні набори для 5-6-річних.

Велику педагогічну цінність мають дидактичні іграшки, в яких закладено й саму ігрову ідею, і результат. Граючись з дорослими, дитина вчиться розглядати предмети, порівнювати, розбирати на частини.

Такі іграшки, як пірамідки, мотрійки, мозаїки; різні настільно-друковані ігри типу розрізних картинок, пазли, лото, кубиків, також дуже потрібні дошкільнятам, оскільки допомагають розвивати дрібну моторику рук, сенсорику.

Для розвитку рухів бажано придбати обручі, скакалки, м’ячі, кеглі.

Діти люблять готові іграшки, але не менший інтерес становлять для них іграшки-замінники. Знайдіть місце і для цих чудових помічників у реалізації ігрових задумів дитини