Сторiнка психолога

Сучасний дошкільний навчальний заклад відкритий для  всіх дітей.  Включення дітей з особливими потребами в освітній процес дошкільного навчального закладу змінює передусім установки педагогів на розуміння особливостей розвитку дітей та врахування їхніх особливих потреб та потенційних можливостей розвитку в навчально — виховній роботі. Особливості дітей із порушеннями психофізичного розвитку неможливо нівелювати, тому потрібно змінювати організацію освітнього процесу в групі задля вирішення завдань навчання, виховання і розвитку всіх дітей в групі.

З метою забезпечення цілісного входження дитини з особливими потребами  в загальноосвітній простір, що відповідатиме її потребам і можливостям, в сучасному дошкільному навчальному закладі передбачена така форма організації освіти, як інклюзивна. Інклюзивна освіта означає створення умов для отримання, засвоєння і використання знань, умінь і навичок дітьми з особливими освітніми потребами в різних видах діяльності разом з усіма однолітками групи. Тому загальною метою дошкільного навчального закладу з інклюзивною освітою є забезпечення умов для спільного виховання і вчання дітей з різними психофізичними особливостями розвитку. Завданнями такого закладу є:

—         створення комфортного простору для всіх дітей;

—         створення інклюзивного розвивального середовища, яке сприяє гармонійному розвитку особистості особливої дитини;

—         формування толерантного товариства дітей, батьків, персоналу дошкільного навчального закладу;

—         створення у навчальному закладі педагогічної системи, центрованої на потребах дитини та сім’ї.

Принципи організації роботи з дітьми з особливими освітніми потребами в групах з інклюзивною формою навчання:

—         індивідуалізації та диференціації;

—         єдності сенсорного (безпосередній чуттєвий досвід дитини як основа розвитку), мовленнєвого (формування різних видів мовленнєвої компетенції), лінгвістичного (засвоєння мовних засобів), комунікативного (включення дітей у різні форми спілкування) розвитку;

—         підтримки самостійної активності дитини;

—         міждисциплінарного підходу (освіта дитини з психофізичним рушенням вимагає комплексного, міждисциплінарного підходу до визначення впровадження методів і засобів її виховання, навчання і розвитку);

—         варіативності в організації процесів навчання і виховання;

—         активного включення в освітній процес всіх його учасників: дітей, батьків і фахівців;

—         партнерської взаємодії з родиною, яка виховує дитину з особливими освітніми потребами (організація такої взаємодії передбачає зустрічі з батьками, бесіди, консультації, інформаційну підтримку, складання індивідуальної програми розвитку з урахуванням запитів сім’ї, залучення батьків до корекційно- розвивальної роботи, організацію зустрічей з фахівцями тощо)є

Співпраця з батьками дітей вікової норми

Інтегрування дитини з порушеннями психофізично витку у загальноосвітнє середовище потребує зміни поглядів дітей вікової норми на особливих дітей та їхні потреби. Толерантне ставлення до них породжує в колективі дружні, довірливі стосунки. Діти, на відміну від їхніх батьків, демонструють нижчий рівень агресивності та більш високий рівень позитивного сприймання дітей з особливими потребами, ще не мають схильності до вилучення їх з кола свого спілкування.

Вихователь групи повинен підготувати батьківський колектив до прийняття дитини з особливими освітніми потребами, запланувати заходи, які допомогли б батькам познайомитися одне з одним, з дітьми, Спонукати до розуміння того, що наявність у групі загального розвитку Дітей із особливими потребами виховує в інших дітей позитивні якості: і людяність, співчуття, співпереживання. Етапи співпраці між вихователями ДНЗ і батьками:

—      підготовчий. Перед вступом дитини з особливими потребами в групу загального розвитку необхідно провести просвітницьку роботу серед педагогів і батьків, що дасть можливість уникнути конфліктних ситуацій. Форми співпраці: анкетування, опитування, бесіда, батьківські збори, обговорення літератури з даного питання, круглий стіл, показ  фільмів із життя дітей з особливими потребами, семінари тощо;

—      основний. Цей етап передбачає діагностику рівня сформованості ставлення батьків до дітей з особливими потребами в групі загального розвитку; надання консультативної допомоги батькам (особам,  які їх замінюють), залучення батьків дітей з особливими потребами до  участі у заходах, які проводяться в групі і в ДНЗ; створення оптимальних  умов для взаємодії між батьками групи; проведення роботи щодо  згуртування батьківського колективу. Форми співпраці: консультації,  участь всіх батьків у розвагах, святах, тренінгові вправи із залученням спеціалістів, ділові ігри, семінари-практикуми тощо;

—      творчої активності батьків. На цьому етапі передбачається взаємодія між дітьми, батьками, вихователями, яка проявляється у моральній  підтримці батьків дітей з особливими потребами, у позитивному налаштуванні до дітей, у розумінні необхідності перебування дітей  з особливими потребами в групах загального розвитку, у бажанні сприяти створенню позитивного мікроклімату в групі, у поширенні досвіду  інтегрування дітей з особливостями психофізичного розвитку в загальноосвітній простір серед інших батьків. Форми співпраці: виставки дитячих  робіт, круглий стіл, листування через електронну пошту, скриньок побажань, рекламні буклети, створення «Сімейного клубу» тощо. Заходи  у рамках окреслених етапів взаємопов’язані, доповнюють один  одного, спрямовані на формування гуманного ставлення до дітей із особливостями психофізичного розвитку, засвідчують участь батьків на  умовах партнерства в освітньому процесі, педагогізують сім’ю.

ОСВІТНІ ЗАВДАННЯ

•        Формувати компетентність дитини четвертого року життя з особливостями психофізичного розвитку відповідно до основних показників оптимальної для цього віку сформованості спільної та елементів сумісно-розподільної діяльності дорослого та дитини.

•        Розвивати пізнавальну активність дитини з особливи потребами у процесі сумісної діяльності з дорослим, своєї  власної та під час спостереження за діяльністю дітей з типовим розвитком.

•        Розвивати у дітей здатність сприймати та аналізувати сенсорну інформацію, що забезпечуватиме більш ефективне ознайомлення з довкіллям — тактильне обстеження предметів, зоровий супровід тактильного сприймання деталей, їх називання, розповідь про предмет у цілому (аналітико-синтетична діяльність).

•        Формувати мовленнєву (діалогічну, монологічну, лексичну, граматичну, фонетичну) і комунікативну (здатність  спілкуватися з дорослими і дітьми з типовим розвитком) компетентності дитини з особливими освітніми потребами.

•        Формувати у дитини уявлення про саму себе, виховувати елементарні навички для вибудовування адекватної системи позитивних особистісних оцінок і позитивного ставлення особливої дитини до себе.

•        Виховувати навички продуктивної взаємодії у про спільнот діяльності, розвивати соціально значущі мот поведінки у дітей як з особливостями розвитку, так і з типовим розвитком: бути щирими і доброзичливими у вз минах, допомагати одне одному, ділитися, віддавати, співчувати.

ЗМІСТ ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ

Забезпечувати мовленнєвий супровід діяльності (розповідати про те, що робить дитина), спонукати давати відповіді на запитання щодо діяльності дорослого, іншої дитини, своєї власної (Що робить вихователька? Що робить Миколка? Що робиш ти?), вчити розповідати про те, що бачить дитина, що її вразило, відповідати на запитання про найближче оточення (Ось кущик. А це що? — Кущик. Це гілочка. Де гілочка? — Ось гілочка. Побіжи і покажи такий самий кущик. Як називається дерево? — Береза. Де ще береза?).

Розвивати сприймання як орієнтувальну діяльність, спрямовану на дослідження властивостей і якостей предметів; формувати сенсорні еталони; формувати й удосконалювати вміння дитини порівнювати предмети за різними ознаками; навчити дитину виділяти і називати : конкретну ознаку (колір, форму, розмір). Наприклад, малюк спочатку   вчиться знаходити серед іграшок і подавати «таку саму», як у дорослого в руці, а потім запам’ятовує назву кольору, форми. Розвивати зорово-моторну координацію (узгодженість руху рук та очей), вміння виділяти та пояснювати просторові співвідношення між предметами (за, перед, над, під, далеко, близько тощо), використовувати їх у практичній діяльності; розвивати часові орієнтації (вранці, вдень, увечері, спочатку, потім тощо).

Розширювати розуміння смислу зверненого до дитини мовлення; розвивати фонетичну, лексичну і граматичну сторони мовлення, комунікативну функцію мовлення, мовленнєве дихання, фонематичний слух і фонетичний аналіз голосних звуків і тих приголосних, які дитина добре вимовляє (Який звук чуєш?); фонематичне сприймання — здатність розрізняти фонеми і визначати звуковий склад слова (розрізняти слова-пароніми: коза — коса, гірка — гілка, лис — ліс, мишка — миска тощо); формувати вміння розрізняти друковані літери.

Забезпечувати розвиток дрібної моторики пальців руки та рухливості артикуляційного апарату за допомогою артикуляційної гімнастики, тим самим готуючи його до вимови свистячих і шиплячих звуків (с, ш, з, ж) та звуків л, р, які потребують значного напруження м’язів язика (піднімання язика вгору, притискання його до верхніх зубів тощо); стимулювати дитину до вимовляння звука р, якщо язик в’ялий і дитина не може утримувати його кінчик у верхньому положенні, недоцільно, оскільки можна спровокувати гортанну звуковимову звука р; у точнювати та диференціювати вимову приголосних звуків (т-д-н, п-б-м, к-х тощо), а також свистячих і шиплячих звуків (якщо у дитини немає грубих порушень їх звуковимови).

Розвивати відчуття музичного та складового ритму, вчити відтворювати його, добирати ритм до груп слів з однаковою складовою структурою та однаковим місцем наголосу (мама, тато, доня; рука, нога,вікно, зима тощо) та ритм до речень з двох слів і відтворювати його по  пам’яті (та-та та-та — Мама іде).

Формувати трудові навички, насамперед самообслуговування: одягання, зав’язування шнурків, застібання, умивання тощо; деякі навчальні навички: малювання, штрихування олівцем, наклеюван згинання тощо; фізкультурні: крок, біг, стрибки, лазіння, повзання,  ловіння і кидання м’яча.

Збагачувати позитивний досвід спілкування і взаємодії особливої дитини з дорослими та її здоровими однолітками; вчити дітей відкрито і щиро виражати свої почуття, розпізнавати зв’язки між чітко вираженим емоційним станом і причиною, яка викликала цей стан; привчати виявляти свої емоції у загальноприйнятий спосіб.

У РОДИННОМУ КОЛІ

Діти з особливостями психофізичного розвитку потребують особливої уваги від батьків і щоденних спільних з батьками занять у родинному колі. Постійно потрібно використовувати  позитивні підкріплення (усмішку, кивок головою) будь-яких, навіть незначних досягнень дитини. Проводити вправи на розвиток дрібної моторики, оскільки вони сприяють розвиткові уваги і моторної пам’яті дитини. Заохочувати дитину до малювання, ігор з природними матеріалами (глиною, піском, водою), що позитивно впливає на розвиток уваги просторових уявлень, мислення, моторики.

Якщо мовлення дитини за тими чи іншими показниками відстає від вікових критеріїв, не можна відкладати логопедичні заняття. Ранній початок корекційної роботи дає змогу попередити можливість прояву вторинних відхилень, розвиває пізнавальні здібності, формує адекватну поведінку в соціально значущих ситуаціях.

Підставами для стурбованості батьків можуть бути обмежений побутовий словник дитини, труднощі групування і називання предметів за узагальнюючою ознакою одним словом (овочі, фрукти, тварини тощо), спотворення складової структури слова, пасивність у мовленнєвому спілкуванні.

СЕРЕДНЯ ГРУПА «ЧОМУСИКИ» (П’ЯТИЙ РІК ЖИТТЯ)

ДІТИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

ОСВІТНІ ЗАВДАННЯ

•        Формувати життєву компетентність дитини п’ятого року життя з особливостями психофізичного розвитку.

•        Продовжувати формувати мовленнєву і комунікативну компетентності.

•        Розвивати пізнавальну й мовленнєву активність, психічні процеси (увагу, сприймання, пам’ять, мислення).

•        Формувати та удосконалювати дрібну моторику.

•        Розвивати навички співробітництва дитини з дорослими :

й однолітками.

•        Виховувати почуття впевненості в своїх силах, самостійність.

•        Забезпечувати емоційне благополуччя дитини.

ЗМІСТ ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ

Продовжувати розвивати сприймання, зорово-моторну координацію (узгодженість рухів рук та очей); формувати уявлення про сенсорні еталони, удосконалювати вміння дитини порівнювати предмети за різними ознаками. Удосконалювати просторові (вгорі, поряд, праворуч, ліворуч, позаду)та часові орієнтації як основу розуміння причинно-наслідкових паків.

Розвивати фонематичний слух, фонематичне сприймання та фонетчний аналіз.Розвивати слухову увагу. Розвивати артикуляційний апарат. Вчити описувати сюжетні карки, переказувати нескладні оповідання та казки.Формувати позитивне емоційне ставлення до ігрової діяльності, інтерес  до сюжетної гри; розвивати вміння створювати задум гри та визначати шляхи його реалізації, використовувати предмети-замінники, співпрацювати з іншими дітьми у процесі ігрових дій, брати на себе і ролі й діяти у грі відповідно до взятої ролі, враховуючи при цьому рольову позицію партнера; розвивати продуктивні види діяльності (малювання, конструювання, ліплення тощо).Формувати навички співробітництва дитини з дорослими й однолітками, збагачувати позитивний досвід спілкування особливої дитини з людьми довкола і продуктивної взаємодії з однолітками: бажання  зрозуміти іншу дитину, допомогти, поступитися, виявити турботу слабшого, взаємодіяти. Виховувати самостійність, заохочувати до прояву ініціативи.

У РОДИННОМУ КОЛІ

Спонукати дитину ставити запитання, заохочувати прислухатись до того, про що її запитують і що відповідають.

Створити повноцінне мовленнєве середовище, намагатися говорити правильно і чітко. З метою розвитку зв’язного мовлення  спонукати дитину розповідати про побачене на прогулянці, на вулиці,  на річці. Систематично розглядати вдома з дитиною сюжетні малюнки,  вчити дитину розкривати причинно-наслідкові, цільові, часові, сторові зв’язки між зображеними подіями. Під час розглядання малюнка з дитиною слід керувати її сприйманням, привертати увагу  деталей, які важко помітити, пояснювати їх значення, якщо вони  малозрозумілі, стимулювати висловлювання дитини.

Організовувати ігри дітей з природним матеріалом, оскільки сприяє розвитку відчуттів і уявлень, пізнавальної діяльності дошкільнят. Наполегливі й терпляче сприяти тому, щоб дитина сумлінно й  до кінця доводила розпочату справу: прибирала іграшки, одяг тощо. Особливе значення має позитивна оцінка, якою дорослий підкріплює зусилля малюка.

СТАРША ГРУПА «ФАНТАЗЕРИ-МРІЙНИКИ» (ШОСТИЙ РІК ЖИТТЯ)

ДІТИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

ОСВІТНІ ЗАВДАННЯ

•        Формувати компетентність дитини шостого року життя з особливостями психофізичного розвитку відповідно до оптимальних для цього віку основних показників.

•        Забезпечувати збагачення (ампліфікацію) розвитку дитини з особливими освітніми потребами в умовах використання різних видів дитячої діяльності (ліплення, аплікації, малювання, конструювання, ручної праці, праці в побуті, а також ігор: дидактичних, рухливих, сюжетно- рольових); розвиток елементарної навчальної діяльності, пізнавальної активності.

•        Забезпечувати пізнавальний розвиток дитини з особливими освітніми потребами, який значною мірою залежить від процесів, пов’язаних з переробкою та засвоєнням інформації: концентрації уваги, сприймання і запам’ятовування.

•        Продовжувати формувати мовленнєву і комунікати компетентність дитини з особливими освітніми потребами.

•        Формувати готовність дитини з особливими освітн’ потребами до навчальної діяльності.

ЗМІСТ ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ

Продовжувати формувати в особливої дитини уявлення про саму себе, адекватну оцінку власних можливостей і досягнути  у різних видах діяльності, самостійність і незалежність.

Удосконалювати загальну і дрібну моторику, зорово-рухову ординацію, наочно-образне мислення, мисленнєві операції весно-логічного рівня; розвивати довільну увагу, опосередковане запам’ятовування, зорове орієнтування у просторі, уяву, пізнавальну  активність, стимулюючи аналіз предметів, дій, оцінюючи їх результат, узагальнюючи власний та колективний досвід; формувати систему сенсорних еталонів.

Розвивати вміння концентрувати увагу і сприймання, що є основою  для пізнавального розвитку дитини; формувати цілісне сприйнятя і уявлення про різні предмети і явища оточуючої дійсності, адже ознайомлення з довкіллям збагачує чуттєвий досвід дитини, вчить її бути  уважною до того, що її оточує: дивитися і бачити, слухати і чути, общупувати і відчувати на дотик. Забезпечувати навчання дитини з особливостями психофізичного розвитку, використовуючи комбіновані фізичні, візуальні і словесні стимули.

Формувати позитивне емоційне ставлення до ігрової діяльності  специфічні компоненти ігрової діяльності (ігрову мотивацію, ігрову мету, ігрові дії, правила гри, контроль та оцінювання дітьми ігрових  дій, досягнення уявної мети). Розвивати уміння формулювати план- задум сюжетно-рольової гри і реалізовувати його, використовув предмети-замінники, розгортати сюжетну гру як спільну діяльність; правильно реалізовувати відносини, закладені в ролі, для чого потрібно вчити виділяти відносини між людьми як головний зміст гри, робити їх предметом усвідомлення, вчити орієнтуватися в субординації  ролей, в реалізації рольових відносин за правилами.

Удосконалювати фонематичний слух, фонематичне сприймання та  фонемний аналіз. Учити розрізняти місце означеного звука в слові: на початку, у середині, в кінці; називати послідовність звуків у коротких  словах — одно- і двоскладових.

План заходів булінгуПоложення про булінг            План заходів булінгу

Дитячий садок: для чого він?

У дитячому садку зростаюча особистість установлює систематичні зв’язки з дорослими і однолітками за межами своєї сім’ї, залучається до різних видів діяльності, оволодіває системою цінностей.Група дитячого садка має два основних джерела впливу — це вихователь і самі діти.Вихователь виступає насамперед джерелом пізнавальної інформації для дитини, моральних вимог, турботи про неї, підтримки і підкріплення її дій та вчинків. Приходить на допомогу, виявляє радість або занепокоєння з приводу її досягнень чи невдач.Дитяча група — важливий чинник соціалізації зростаючої особистості. Вплив однолітка на дитину не менш значущий за роль дорослого у становленні малюка. Зокрема, зверніть увагу, як неоднаково реагує дитина на одне й те саме зауваження і за змістом, і за інтонацією, залежно від того, хто його висловлює — дорослий чи одноліток. За словами польського психолога Кемпінські, малюк зростає у двох площинах: майже вертикальній, де, з одного боку, перебуває недосяжний напівбог — Дорослий, і в горизонтальній площині, де, з другого боку — він рівноправний партнер-одноліток. Дитячий садок. Для чого він?Незамінний вплив дитячого садка на самостійну активність дошкільника. Якщо сім’я опікується малюком, то дитячий садок значно більше довіряє йому, надає можливість виявляти власну ініціативу, незалежність, критичність.Спілкування з дитиною вдома має низку особливостей. І найперше — це абсолютне розуміння батьками жестової мови дитини. За протягнутою дитячою рукою і певним відповідно інтонованим вигуком «У-у!» чи «М-м!» батьки чітко бачать потребу малюка і задовольняють її цілком. Наразі дитина росте з абсолютною впевненістю, що її розуміють. А мамині нарікання на те, що 1,5—2,5-річний малюк майже не говорить, розбиваються об її ж власну готовність зрозуміти свою дитину. Натомість спілкування дитини з вихователями вимагає від неї висловлення своїх бажань, потреб, невдоволення, ставлення до предметів, подій та людей за допомогою слів. Тому постійне спілкування з вихователями і однолітками сприяє розвитку в неї мовлення — важливого засобу взаємодії, основи соціальної поведінки. Щодень дитина удосконалює вміння висловлюватись грамотно, чітко, зрозуміло, виразно, вправляється у вияві мовленнєвих і комунікативних здібностей, засвоює визнані в групі норми поведінки.Отже, головна перевага дошкільного навчального закладу — це можливість дитини щоденно повноцінно вільно спілкуватися з однолітками! В іграх з дітьми свого віку закладаються основи взаємодії з людьми, розвиваються вміння діяти разом, розуміти інших, допомагати і співчувати їм. Режим дня і дисципліна теж належать до переваг дитячого садка. Усі діти насправді дуже люблять порядок і режим, це батьки привчають їх до вільного плавання». Та й щоденні гарячі сніданки і обіди без домашнього печива, цукерок, сухариків з гамбургерами і жуйками підуть дитині лише на користь. Не секрет, що мами вельми рано привчають малят до фаст-фуду. Окрім цього, дитина, що пройшла через дитячий садок, легше адаптується до шкільного навчання, більше пристосована до умов навчання в школі, зокрема таких:

• працювати в групі, тобто в одному темпі, заданому дорослим;

• працювати за інструкцією дорослого;

• прийняти узагальнене ім’я «діти» і реагувати на нього;

• вміти налагоджувати стосунки з однолітками і дорослими тощо. Дошкільник, що йде у 1-й клас, оминаючи садок, частіше потерпає від зовнішньо заданих вимог до нього, його діяльності.

Любов батьківська — почуття дорогоцінне, але воно не може замінити собою педагогічного вміння і педагогічної підготовки, якої почасти батьки позбавлені.

 Як підготувати дитину до відвідування дитячого саду?

Для того, щоб дитина могла швидко і безболісно адаптуватися до умов суспільного виховання і няні, необхідно готувати її до вступу в дитячий сад.Розкажіть дитині, що таке дитячий сад, навіщо туди ходять діти. Наприклад: «Дитячий сад — це такий гарний будинок, куди мами і тата приводять своїх малюків. Я хочу, щоб ти познайомився і потоваришував з іншими дітьми і дорослими. В саду є маленькі столики і стільчики, маленькі ліжечка, маленькі раковини для вмивання, маленькі шафки, багато цікавих іграшок. Ти все зможеш розглянути, помацати, пограти з цими речами. У садку діти їдять, гуляють, грають».Проходячи повз дитячий садок, з радістю нагадуйте дитині, як їй пощастило — восени вона зможе ходити сюди.Домашній режим необхідно заздалегідь перебудувати під розпорядок дитячого саду. Поступово, протягом літа, підлаштовуйте режим дня дитини до режиму дня у дитячому садку. Необхідно піднімати малюка зранку не пізніше, ніж за 1 годину до виходу в дитячий сад. Дитина повинна приймати їжу в той же час, що і в дитячому садку. Одним з важливих режимних моментів є денний сон. Його також необхідно зрушити на час, у який він проходить в дитячому саду.Велике значення має те, як у дитини сформовані культурно-гігієнічні навички та навички самостійності. У дворічному віці малюк повинен вміти тримати ложку і їсти сам, самостійно помити руки і вмити обличчя, вміти користуватися носовою хусткою, грати з іграшками, повинен бути привчений до горщика і проситися на нього за потребою. Крім цих вимог, дворічний малюк повинен вміти одягатися і роздягатися за допомогою дорослого.Якщо дитина боїться входити в групу, де багато дітей, приходьте раніше, коли дітей мало або взагалі першими. У вихователя буде можливість поспілкуватися довше особисто з дитиною.Психологи виявили чітку закономірність між розвитком предметної діяльності дитини та її звиканням до дитячого садка. Найлегше адаптація протікає у малюків, які вміють довго, різноманітно і зосереджено грати з іграшками. Вперше потрапивши в сад, вони швидко відгукуються на пропозицію виховательки пограти, з цікавістю досліджують нові іграшки. У випадку утруднення такі діти завзято шукають вихід з ситуації, не соромлячись, звертаються по допомогу. Вони люблять разом з вихователькою вирішувати предметні завдання: зібрати пірамідку, матрьошку, елементи конструктора. Для дитини, що вміє добре грати, не складає труднощів увійти в контакт з будь-яким дорослим. Тому вам або няні необхідно враховувати ці нюанси у вихованні та розвитку дитини.Ніколи не лякайте дитину дитячим садом. У період адаптації емоційно підтримуйте малюка. Щоб звикання до дитячого закладу проходило легше, треба зробити його поступовим. У перші 3-4 дні дитина приходить в дитячий сад нагодованою і залишається в групі до обіду. За цей час вона вивчає нові приміщення, знайомиться з іншими дітьми. Якщо малюк у хорошому настрої, активний, легко відпускає батьків або няню, вони можуть в наступні 2-3 дні залишити дитину спати, але радимо відразу після денного сну забрати його. Далі можна залишити малюка в групі на цілий день.

Відповідно до Статті 4 Закону України «Про дошкільну освіту», дошкільна освіта є обов’язковою складовою системи безперервної освіти в Україні. Тому, у житті дитини настає час, коли їй час відвідувати дитячий садок. На справді, коли це станеться, вирішують батьки. На наш погляд, четвертий рік життя є одним зі сприятливих періодів для початку відвідування дошкільного навчального закладу. Давайте розмірковувати разом.

По-перше, закінчився період раннього дитинства, в якому дитина активно росла та розвивалася (опанувала ходьбу, різноманітні дії з предметами, навчилася розуміти мову і активно говорити сама), їй потрібні були близькі люди, контакти з якими були провідними для її розвитку. За перші три роки малюк виріс, зміцнів, багато чому навчився. Стосується це, перш за все, таких важливих навичок, як самообслуговування (малюк самостійно їсть, відвідує туалет, частково сам уміє одягатися та роздягатися, з допомогою дорослого підтримувати і наводити елементарний лад у особистих речах та іграшках), уміння самостійно грати та налагоджувати контакти з оточуючими. Крім того, дитина вже має досвід «розлучення» з мамою на деякий час. Для успішної адаптації дитини до умов дитячого садка це немало.

Процес пристосування (адаптації) до дитячого садка проходить досить індивідуально. Одні діти легко і швидко звикають, не примушуючи батьків турбуватися та переживати. Інші, навпаки, звикають довго, хворобливо, а іноді й зовсім не можуть адаптуватися.

У психологічній літературі поняття адаптації розкривається як сукупність особливостей біологічного виду, які забезпечують йому специфічний спосіб життя в умовах певного середовища. У дошкільній педагогіці цей термін тлумачиться як активне засвоєння прийнятих у суспільстві норм та оволодіння відповідними формами спілкування та діяльності.

У період адаптації у дитини відбувається зміна динамічних стереотипів – раніше сформованих звичок та устрою життя. Додайте до цього й так звану імунну та фізіологічну ломку, подолання психологічних перешкод. Тому малюк переживає стрес, прояви якого різноманітні – відмова від їжі, сну, спілкування з оточуючими, занурення у себе, плач, хвороби. Щоби адаптація до дитячого садка проходила легше, слід підготувати малюка до того, що скоро у його житті настануть зміни.

Найбільш оптимальним часом для початку відвідування дитячого садка вважають початок літа або осені. Комплектація нових груп дітьми відбувається саме восени. Тоді йде планування навчально-виховної роботи на новий навчальний рік, виділення коштів на наведення порядку у групових кімнатах, комплектація груп новими іграшками та посібниками, відповідно віку дітей. Тоді навчальний рік розпочнеться у повністю наповненій групі для усіх вихованців одночасно. Але це не означає, що в інший час дитину не візьмуть у дитсадок. Буде дуже добре, якщо вихователь дитячого садка трохи раніше до офіційного початку відвідування групи малюком, познайомиться з майбутнім вихованцем, визначить можливі труднощі і надасть рекомендації з їх корекції ще до того, як дитина почне систематично відвідувати дитячий садок. Щоб контролювати процес адаптації, вихователь дошкільного навчального закладу веде так званий листок адаптації, а також проводить постійну роботу з батьками дитини, які створюють необхідні умови виховання дитини вдома.

Головною педагогічною умовою успішної адаптації дитини до умов виховання в дитячому садочку є єдність вимог до малюка в сім’ї та дитсадку. З цією метою батьків знайомлять з умовами життя дітей у групі, а також вихователь знайомиться з умовами виховання дитини вдома, його індивідуальних особливостях, звичках. Бажано, щоб умови та вимоги до дитини з боку дорослих максимально співпадали. Стосується це, насамперед, режиму дня, навичок самообслуговування, культури поведінки. Також батьки повинні підготувати до відвідування дитячого садка і саму дитину. По-перше, слід організувати спілкування малюка з іншими дітьми – під час прогулянок, відвідування сімей з дітьми. Малюк повинен навчитися спілкуватися, ділитися іграшками, грати і поводитися у дитячому суспільстві. По-друге, чим більше навичок самообслуговування засвоїть дитина, тим легше буде відбуватися адаптація до дитячого садка. Вирішити це питання – батьківська справа.

Враховуючи практичний досвід роботи з дітьми, найбільш оптимальним для відвідування дитиною дитсадка вважаємо досягнення малюком трирічного віку.У  три роки малюк повинен уміти:

Вмиватися. З незначною допомогою дорослого мити руки, дотримуючись послідовності: дорослий допомагає засукувати рукава одягу, відрегулювати струмінь води, дитина самостійно змочує руки, бере мило, намилює руки; дорослий показує, як зробити багато піни; дитина повторює намилюючи рухи, змиває мило, умивається, закриває кран; якщо кран тугий, дорослий сам закриває його; дитина самостійно витирає руки та обличчя рушником, дорослий звертає увагу дитини на те, що руки та обличчя повинні бути сухими. Взагалі діти охоче вмиваються самостійно або за нагадуванням дорослого.

Доглядати за зовнішнім виглядом. Радіти чистому, красивому одягу, охайній зачісці. Відчувати негативні емоції у зв’язку з брудним одягом та руками, незачесаним волоссям; звертатися до дорослого з проханням допомогти дати лад. Радіти, коли такі неприємні моменти усунено. За нагадуванням дорослого користуватися носовою хустинкою, класти її у кишеню.

Правильно поводитися за столом. Прагнути їсти самостійно, відмовлятися від пропозиції «погодувати з ложки». Тримати ложку у правій руці, ретельно пережовувати їжу. Радіти, що уміє їсти самостійно, як дорослий. За нагадуванням дорослого користуватися серветкою. Помічати за показом дорослого красиво накритий стіл, яскравий посуд, смачну їжу. Упізнавати і називати знайомі страви (суп, борщ, каша, котлети, салат, пюре, компот, сік, чай). За нагадуванням дорослих говорити «дякую», допомагати прибирати за собою тарілку, чашку, серветку. Дома мати «улюблену» тарілку, чашку, серветку, із задоволенням спостерігати, як мама миє посуд, робити спроби самостійно вимити свою тарілку та чашку, подати хліб, пиріжок.

Доглядати за речами та іграшками. Разом з дорослим та за його показом складати іграшки на місця, вішати речі, ставити взуття. Спостерігати, як дорослий пере, прасує, чистить одяг, брати участь у митті іграшок, купанні ляльок.

Одягатися. Вчитися за показом дорослого знімати і вдягати одяг, розстібати великі ґудзики, шнурувати чоботи. Знати свої речі, радіти чистому одягу.

Грати. У грі відображати процеси умивання, одягання, їжі; годувати, купати, одягати іграшки (ляльок, звіряток тощо), «вчити» свої улюблені іграшки правильно їсти, вмиватися; у іграх-демонстраціях з іграшки, які показує вихователь, допомагати ляльці правильно вдягатися, приносити Зайчику усе необхідне для купання маленький зайченят тощо.

 

 

 

 

Вплив телебачення та інтернету на дітей

За рівнем впливу на масову свідомість телебачення та комп’ютерні технології вже випередили інші засоби масової інформації, зокрема радіо, друковані періодичні видання. За даними опитування українського Центру науково-освітніх інновацій та моніторингу (2012) для 93 % учнів основним джерелом інформації є інтернет, для 57 % — телебачення, для 26 % — книги.

Вплив телебачення

В американських психологів є термін “ТБ-діти” – це ті, які стали жертвами спустошливого впливу телебачення на структуру мозку. Вони повністю позбавлені творчого начала, уяви, не здатні намалювати по пам’яті навіть найпростіших побутових предметів, коло їхніх інтересів та інтелектуальний потенціал досить обмежені.

Американський психолог Ле Мастерс склав список основних тем, відображення яких у засобах масової інформації суттєво відрізняється від того, як ми (батьки, педагоги) намагаємося їх подати дітям:

Статеві стосунки.

Ця тема в засобах ЗМІ подається на чисто фізичному рівні. В популярних серіалах герої ледь не щоденно змінюють партнерів. За науковими дослідженнями в 91% епізодів, що показують сексуальний зв’язок між чоловіком і жінкою, партнери не одружені.

Насилля.

Дослідники з різних країн засвідчують закономірність зв’язку між переглядом насильства по телебаченню та подальшою поведінкою дитини. Науковці Колумбійського університету провели експеримент, учасникам якого запропонували переглянути декілька уривків з популярних фільмів, що містили сцени насилля. У дослідженні науковці користувалися апаратом магнітно-резонансного сканування мозку. Результати показали, що перегляд “жорстоких” телешоу призводить до пригнічення активності ділянок мозку, що відповідають за контроль агресивної поведінки.

Іншими дослідниками встановлено, що рівень злочинності в тій чи іншій країні зростає через 10-15 років після появи в ній телебачення з елементами насильства та агресії.

Ідеалізація соціальної інфантильності.

Герої фільмів такі ж молоді й інфантильні, як і глядачі, намагаються  створити ілюзію, що досягти в житті раннього багатства і слави можна, маючи лише скромний талант, зовнішню привабливість і величезну пробивну силу. У молоді формується думка, що “можна отримати все й одразу”. Не потрібно ані довго вчитися, ані важко працювати. Таким чином телебачення впливає на особисту активність молодого глядача, сприяє виникнення невиправданого очікування успіху, який прийде без будь-яких зусиль.

Орієнтація на матеріальні цінності, особливо в рекламі.

Вплив реклами

Часто на екрані можна спостерігати намагання підмінити поняття щастя поняттям матеріального добробуту – володіння віллами та машинами. Телебачення, особливо реклама, формує цінності та запити, які більшості населення неможливо задовольнити законним шляхом. Коли молода людина бачить рекламу  “іномарки, яку необхідно мати будь-якій успішній людині” за 50 тисяч євро, то виникає роздратування на батьків, неспроможних купити таку “круту тачку”. Для більшості дітей реклама – це стрес. Тривожні діти стають невпевненими в собі, складно приймають рішення, в них нестійка самооцінка. Дітей агресивних реклама озлоблює.

Вплив анімаційної продукції

Моніторинг одного телевізійного дня дає такі результати: по центральних каналах (“Інтер”, “1+1”, “ТЕТ!, “Новий канал”,“УТ-1”, “ICTV”) у доступний для школяра час (з другої до четвертої дня) демонструють зарубіжні мультфільми зі сценами вбивств, насильства та агресії. Зокрема, такими можна вважати: “Злюки-бобри”, “Вуличний футбол”, “Ульотні лунатики, “Людина-павук”, “Дика сімейка Торнберрі”, “Боб Губко прямокутні штани”, “Сімпсони”, “Черепашки-ніндзя” тощо. Навіпроботи-напівлюди виповзають зі зруйнованих катакомб і влаштовують війну світів. У “правому ділі” їм допомагають скелети із зеленим волоссям і чорними губами, яких називають жінками, красунями і коханими. Водночас мультфільмів кіностудії “Союзмультфільм” практично не анонсують, і їх набагато менше порівняно з анімаційним кіно закордонного виробництва.

      Вплив інтернету

Відома психолог Кімберлі Янг виділила такі психологічні особливості дитини, яка має інтернет-залежність: ейфорія (піднесений стан) від перебування в інтернеті; відмова від харчування та сну заради комп’ютерних розваг; багатогодинне просиджування в мережі; погіршення уваги та пам’яті; нехтування інтересами рідних, близьких і друзів заради розваг в інтернеті; роздратованість через те, шо хтось або шось не дає змоги користуватись інтернетом. Дослідниця вважає, що особливо підпадають під ризик інтернет-залежності дошкільнята.

За даними українського дослідження, 33 % опитаних учнів прагнуть постійно перевіряти свої сторінки в соцмережах, електрону пошту, 15 % — не уявляють, чим себе зайняти, коли немає доступу до комп’ютера. За даними опитування батьків: 50 % дітей споживають їжу перед комп’ютером, 19 % конфліктують із-за комп’ютера з батьками, у 18 % при його відсутності погіршується настрій, 15 % просижують за комп’ютером у нічний час.

У сучасному суспільстві не може бути такого, щоб дитина не мала уявлення про комп’ютер. Вона має бути пристосована до новітнього інструментарію отримання знань і вміти користуватися інформаційно-комунікативними засобами, швидко орієнтуватися в технологіях та програмах. Також телебачення, яке має свої плюси та мінуси, є повноцінною частиною нашого життя. Існує багато програм із пізнавальною інформацією, з моделями моральних учинків, що формують позитивні стереотипи поведінки. Але потрібно пам’ятати, що батьківський вплив на роль інформаційно-комунікаційних технологій в житті дитини може як сприяти її вихованню й розвитку, так й призводити до негативних наслідків.

(Джерело: Колесова Г. Вплив телебачення та інтернету на дітей / Г. Колесова // Психологічна студія для батьків. Випуск 1. –Славутич: Міський методичний центр, 2012. — с.6-7.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготовка до школи

Дитячі ревнощі

Іграшки

Дитячі страхи

Якщо дитина лівша

Соціалізація дитини в родині

Вікові особливості дітей

Орієнтовний графічний тест шкільної зрілості

Тест Сходинки

Вивчення обдарованості

Як вивчити вірш

Корисні посилання:

http://talesworld.org.ua Світ казки

http://skarbnu4ka.com/yak-bilochka-dyatla-vryatuvala/ Чарівна скарбничка казок

http://allforchildren.com.ua Все для дітей