«Їжачок»

Старша інклюзивна  група №2

У цьому навчальному році ми старша група і старанно готуємося до школи.  Наша група –це  друга домівка : світла, затишна, простора, безпечна,це дім, у якому на всіх дітей чекають не лише друзі, вихователі, а й веселі ігри, забави, цікаві екскусії та чарівний світ казки. У нас діти вчаться гратися спільними іграшками, радіти кожному дню, зустрічати одне одного привітно, жити у злагоді й добрі.В ній: 16 хлопчиків та 14 дівчаток ,а разом 30 дітей. Ми любимо гратися,працювати,слухати казочки,дивитися вистави і самим приймати участь. Кожного дня наші вихователі сумлінно працюють щоб подарувати нам радість спілкування, стати  друзями і партнерами в будь – яких наших справах, дати кожній дитині шанс розкритися, розвинути свої таланти, приділяють велике значення природним та естетичним чинникам у вихованні дошкільнят, використовують різні форми роботи з дітьми для формування знань.Пам’ятайте, що найкращий спосіб дізнатися, що роблять діти в дитячому садку – спитати їх самих. Будь-яка дитина з радістю поділиться своїми емоціями від прожитого дня, адже він у нього проходить дуже насичено, а головне — з поперемінним чергуванням фізичного навантаження, навчальних занять, ігор та відпочинку.

Formuvannia samostiinosti

Важливо знати, що прагнучи бути самостійною, дитина намагається встановити свої правила в навколишньому світі та заявити про них. Для неї важливо майже все робити самостійно, вона менше потребує опіки дорослих і вже більше здатна подбати про себе.Крім того, у дитини розширюються свідомі емоції, вона стає здатною співпереживати, співчувати, розуміти почуття інших людей.У малюка формуються основні етичні поняття, творчі здібності. У фазу активності вступає розвиток уяви. Дитина живе в світі казок і фантазій — у цей період вона здатна створювати цілі світи на папері або в своїй уяві. У мріях і фантазіях дитина отримує можливість стати головною дійовою особою. Але, як наслідок розвиненої уяви, з’являються страхи, тому що знань і життєвого досвіду ще дуже мало. Дитина може почуватись недостатньо захищеною в світі.Також у цей період дитина прагне мати друзів серед однолітків. Ігри, в які дітям подобається грати, стають складнішими та набирають сюжетно-рольового наповнення (ігри в лікарню, в магазин, в улюблених героїв казок). Активна допитливість у цей період розвитку змушує дітей постійно ставити питання про все, що вони бачать. Розширюється кругозір дитини, вона прагне пізнавальних бесід. Діти часто ставлять питання: «чому?», тому що їм дуже цікаво пізнавати навколишній світ, обговорювати побачене. Слухати розповіді дорослих про моря, океани, тварин, історії з життя людей. Відповідати на запитання дітей потрібно, щоб дитина не набула психологічного комплексу відчуженості. Але, відповідаючи на питання дітей, пояснення повинні бути не науково обґрунтовані, а сформульовані простою та доступною для дітей мовою.

Психологами встановлено, що вік від 6 до 7 років є перехідним між дошкільним і молодшим шкільним періодами. Важлива роль дошкільного періоду полягає в досягненні дитиною соціальної зрілості. З приходом до школи змінюється провідна діяльність шестирічного школяра — тепер праця, гра, творчість підпорядковані навчанню.Початок навчання у школі – визначний момент у житті дитини. Він кардинально змінює весь спосіб її буття. Властиве дошкіллю безпечне й безтурботне середовище змінюється світом, наповненим безліччю вимог, обов’язків і обмежень: жорсткий режим відвідування школи; систематична праця, укладена в більші часові рамки; нові норми і правила поведінки; виконання вказівок учителя.Свій новий статус школяра дитина не завжди сповна усвідомлює, але обов’язково відчуває і переживає його: пишається тим, що стала дорослою; з’являється бажання бути успішною у навчанні. Водночас із початком шкільного навчання відбувається вирішальна зміна соціальної ситуації розвитку дитини. Її відносини із дійсністю перебудовуються: система відносин «дитина – дорослий» диференціюється на дві частини: «дитина – батьки» та «дитина – учитель». При цьому остання визначає відносини між дитиною і батьками, дитиною й іншими дітьми. Маленький школяр стає суб’єктом соціальних стосунків і наділяється суспільно значущими обов’язками, за виконання яких отримує громадську оцінку. Також важливо, щоб відчуття які переживає дитина з приводу чужих їй людей та незнайомих істот чи подій, виводили її за межі вузьких і егоїстичних інтересів. Щоб робили певні дії в формуванні майбутнього громадянина суспільства, якому людське горе або переживання не буде чужим.